четвер, 22 червня 2017 р.

Захід над селом

     Рожево-синій, пурпурово-білий!
     Ховається під зоряним крилом
     Моє село в рожевім надвечірї.
     Такого неба більш ніде нема:
     Вирує, міниться, купається в заграві,
     І маревом незвичним крадькома
     Ховається у крони кучеряві.
     Надходить вечір у село  моє,
     Згори завісу синю опускає.
     Стихає гомін. Літня ніч іде,
     Спочинок щедрий людям посилає.


середу, 21 червня 2017 р.

Ностальгія

Що таке ностальгія?-нерозгадана туга,
коли серце німіє,що не вернеться вдруге
в час той, місце,події,що в житті в тебе  були…
це нездійснені мрії,що в дитинстві минули.
Що таке ностальгія?Це самотньо тужити
за людьми, із якими довелось розлучитись.
Ностальгія- це також крик душі, біль, тривога,
Це- поранена память, це в минуле дорога.
А іще ностальгія –ніби пташка маленька,
Що завжди нас вертає у думах до неньки.
Коли гірко від втрати, та нічого не вдієш…
І безболісний розпач - це  також ностальгія.
Це і смуток, що може у серце вселитись,
за усім,що не зможе уже повторитись.
Це в душі твоїй голос, що теплом тебе гріє.
Спогад долі, неспокій - от, що є ностальгія…         
Гострим терном у серце  надійщла ностальгія,
До душі доторкнулась  і вона забриніла.
Не прийма душа смутку, не бажає тужити…
Бо ще  хоче  любити ! Бо ще хоче  радіти!

понеділок, 19 червня 2017 р.

Наснилось дитинство

                           Дитинство знов наснилося мені,
                           (Хоч років чималенько вже минуло)
                           Батьківська хата, мама у вікні-
                           Все, як колись, нічого не забула.
                           В саду чебрець з ромашкою цвіте,
                           Пянить-чарує запах матіоли,
                           Самотня стежечка кудись веде,
                           Якою не ступати вже ніколи.
                           Вона- у казку, в той чарівний  світ,
                           Який у снах то плаче, то сміється,
                           Де медом пахне яблуневий цвіт
                           І спогад той метеликом несеться.
                           За ним  рокИ лелеками летять,
                           Думки назад усе частіш вертають
                           Туди, де срібні роси й зорі сплять
                           Над золотим моїм дитинства краєм.




неділю, 18 червня 2017 р.

Золотаве диво

Золотаве диво,  неземна красуня,
Усмішка небесна , пелюстки в воді…
Горду королеву  уява малює-
в росяних пелюстках грають промінці.
Аромат чарівний, незвичайна врода,
У пелюстці кожній - сонце і любов.
Квітка –королева була завжди в моді.
Виглядом незвичним манить очі знов.
Щирою любовю уночі розквітла,
Як радіє серце і  співа душа!
Королева  ласки, ніжності і світла-
І милує погляд не квітка- краса.
Діамантом сяють крапельки –перлинки
І стежинка срібна вдаль кудись пливе ,
І хлюпоче ніжно срібно -біла  хвилька-
Одиноку квітку у вальсі несе.
Так вальсують разом : квітка- королева
Й неслухняна хвилька- поряд знов і знов.
У палких обіймах місячного сяйва
Наче поєднались гордість і любов.



Що не встигнеш навіть оглянутись…
Бережімо кожну мить життя,
Бо назад уже їм не вернутись.
В клопотах щоденних тратим час,
Забуваєм, що біжать хвилини,
Щоб « люблю «, чи лагідне  «пробач»
Рідним людям вимовить могли ми.
Як зуміти їх не розгубить
Дорогі життя  моменти наші ?
Як зробити так, щоб зрозуміть
Істину змогли ми, чи побачить?
Бо проходить день ,і два, і п’ять…
Розумом  ,нарешті,  осягаєш
-Як же швидкоплинно дні летять!
-Як безжально скоро час минає!
Все  в житті потрібно цінувать!
Берегти усе,що нам дається…
Бо життя- тонесенька струна,
Яка часто так раптово рветься…