Так часто пишу уночі

                                            Так часто пишу вірші уночі,

                            Як все довкола в спокій  поринає.

                            Спливають легко так слова-ключі,

                            Якими чиєсь серце відмикаю.

                            Так часто пишу… Про усе, що є,

                            Про сніг і літо, й листя облітає,

                            Про дощ і каву, про життя своє,

                            Про те, що в долі  не завжди  буває.

                            Моя розрада- всі мої вірші.

                            (Буває, часом, втома сліпить очі)

                            Мабуть і справді, не така, як всі

                            Та жінка, яка пише ночі.

Святковий

                    В небі знову суєта і рух,

                    Скрізь дзвінкі мелодії лунають.

                    Одягає Миколай кожух,

                    В саночки з Ангелами сідає.

                    В ніч зимову він униз спішить,

                    До малят, які його чекають.

                    Зіронька попереду  летить

                    Саночкам дорогу осяває.

                    Темна нічка зорі розсипа,

                    У вікно лукаво заглядає.

                    Над землею казочка літа.

                    У цю ніч на диво всі чекають.

Духом не треба падати

Якщо справи твої не ладяться,

І  усе   вшкереберть   іде-

Знай, що духом не треба падати,

Вір- удача тебе знайде!

Якщо  вітер у очі  часто,

Чи життя у тупик зайшло-

То назло всьому усміхайся

Й  збережи у душі тепло.

Ти радій будь якій погоді-

(Бо ж у всьому є добрий знак)

Якщо друзі твої відходять,

То не друзі вони, а так…

Не сварися, не плач, не  скаржся:

-Бочку з медом  не там відкрив,-

Ти до дна мовчки добирайся,

Ложка дьогтю була згори.

Пам’ятай: життя- справедливе,

По заслугах всім віддає.

Навіть після страшної зливи

Сонце ще засяє твоє!

Білий віршик

Біле місто, білі сквери,

В білу казку білі двері

Відкриває біла зимонька – зима.

Все навколо білим стало,

Вкрилось білим покривалом,

У природі інших кольорів нема.

Білий слід зима стелила,

Білим пухом ворожила-

Розгубили пір’я білі журавлі.

Білі- білі заметілі

Закружляли в танці білім,

Білим килимом  лягають   по землі.

У саду дерева білі -

білий сніг лежить на гіллі-

Височіють, наче  білі кораблі.

І  до річки біла  стежка ,

Ніби  виткана  мережка,

Простяглась  по  свіжозбіленій  ріллі.

Біле поле, ліс і села-

Ой, прийшла зима весела!

Кучугури білі звела жартома.

І вже з кожної оселі

В білу казку білі двері

Відчиняє біла зимонька- зима.

Жіночі історії

                           У   всіх жінок - історії свої:

                           Веселі, ні, а часом і печальні.

                           В них- трохи щастя, суму, почуттів,

                           Із них букет складається повчальний.

                           У кожної  історії- сюжет,

                           В якім любов накрила з головою.

                           Де Він один  для неї- цілий світ!

                           А потім-  наодинці біль з журбою.

                           У кожної- причина для життя

                           І  сили, щоб піднятися, як впала.

                           І те, що не забути все життя…

                           Для щастя їй потрібно зовсім мало.

                           У кожної- сценарій свій і фільм,

                           Один герой, а решту- так, для плану.

                           І кожна вірить, що наступний день

                           Їй подарує радості  немало.

                            Переклад укр. Леся Гук (з іннету)     

Не падай духом!

                            Якщо в житті усе не так, як треба,

                            Не падай духом! Просто усміхнись!

                            Не всім потрібні зорі, що на небі.

                            Довкола себе пильно роздивись.

                            Не варто, може,  до небес  злітати,

                            Міцніше під ногами все ж  земля.

                            Недарма  мудрість вчить  запам’ятати-

                            В руках синиця краще журавля!

                            І не сидіти треба, склавши руки,

                            Вперед, назустріч дню новому  йти.

                            Не дати серцю і душі заснути,

                            В життєвих клопотах себе  знайти.

                            Всміхнися просто! І повір у себе!

                            Берись за діло, сльози прожени!

                            І у калюжі ти побачиш небо,

                           А щастя можна  й серед хмар знайти.

І холодно, і вітряно...

                           І холодно, і вітряно, й негода,

                           І ще й мороз пощипує лукаво.

                           Зате, яка чудова є нагода

                           Зігрітися разОм горнятком кави.

                           Яскраво срібні зорі сяють в небі.

                           Доріжку місяць до вікна спускає

                           І лагідно підморгує до тебе…

                           От-от в кімнату казка завітає…

                           Та, зрештою, чи так вона потрібна,

                           Коли  є поряд ти і «разом» кава.

                           А за вікном і вітряно, і сніжно,

                           Та ще й мороз пощипує лукаво.

Зимові візерунки

                       Пишним килимом землю укрила дбайлива зима.

                       Он  синичка мала витина на снігу візерунки.

                       Промінь сонця в віконце  моє загляда недарма.

                       Із морозом малює на склі чудернацькі малюнки.

                       Тут  дерева і квіти в саду дивовижнім цвітуть,

                       І стежина грайливо  кудись  поміж них простяглася.

                       А синичка  надворі між яблунь продовжує путь,

                       От така вже завзята маленька пташина знайшлася.

                       Веселіш раптом промінь по склі  на вікні застрибав.

                       В білім  танці сніжинки- хмарки закрутилися мило.

                       І дерева, і квіти, і сад дивовижний розтав.

                       Лиш синичка мала на снігу візерунки лишила.