Милуватися древнім містом,

Наодинці бродити Львовом

Під мелодію урочисту

Так люблю у пору чудову.

Коли вечір , як колискова,

Сяє зорями в небі чистім-

У довершеності казковій

Віднаходити  дивовижне.

Он  Діана, що два століття

До Нептуна мандрує в гості,

Ще Адоніс… І Амфітріта…

Та зійтися усім непросто.

Вир фонтанів злітає вгору

У краплин кольоровім танці,

Загадково сміються зорі,

Одягнувши злоті сап'янці.

Поміж фресок старих на стінах

Скрізь історія заховалась,

В них- одвічна титанів сила,

Їм Свобода завжди всміхалась.

Біля Ратуші на сторожі

Леви-велетні завмирають.

Усміхаються перехожі,

Звуки дзвонів у вись злітають.

Час минає тут непомітно,

В місті-красені  сивочолім.

Так чудово в пору вечірню

Наодинці бродити Львовом.

Останні теплі сонячні привіти

Вже посилає сонечко ласкаве,

Я знову поспішаю, щоб зустрітись

І випити смачну гарячу каву.

І про життя-буття погомоніти,

Про успіхи, а може про невдачі.

Так швидко час буде собі летіти

Й чекати  кава на столі гаряча.

 А ми  з тобою на  життя пероні-

Слова пропали…мовчки серце плаче,

Сльоза гаряча впала  у долоні.

І наче подих вітру зустріч наша..

                              Світле, добре, живодайне, чисте,

                              Як гірське цілюще джерело,

                              Від людського серця променисте

                              Йде відлуння, віддає тепло.

                              Як листочок, що злетів із клена

                              І тихенько падає на стіл.

                              Так життя не проліта даремно,

                              Поверта відлунням  добрих діл.

                              Бо ж  покликання твоє- щоднини

                              Бути світлом радості,  краси.

                              Тож ясній в ім’я добрА , людино,

                              На вітрах життя любов неси!

Незвичне побачення

Ніч опустилась на стомлену землю,

Місяць  всміхається в небі приємно.

Оком підморгує так таємниче,

Ніби мене на побачення кличе.

Зорі й собі позирають лукаво:

Зустріч із Місяцем! Чи ж не цікаво?

Дуже цікаво! Та ще й романтично!

Вперше побачення  буде незвичне.

Мов наречена, до Місяця лину,  

Ніч опустила зірчасту хустину.

Срібний серпанок у небі гуляє,

Місяць  цілунок мені посилає.

Зорі розсипались в небі намистом,

Тиха мелодія лине над містом.