пʼятниця, 11 травня 2018 р.


Дарунки по собі мені лишають.
Своїх років ніяк не осягну.
Старіть мені душа  не дозволяє.
До віку все ніяк не звикну я,
Бо іноді його не відчуваю:
Ще  десь у серці й досі молода-
 часом у снах, як дівчинка, літаю.
Мій вік навчив не плакать, не кричать
А роки - що прощає розумніший,
І  досвід- як  у горі   виживати-
Навчили щоб не тліти, а горіти.
Як птахи в далину летять роки,
А я ще всіх пісень не доспівала,
Ще не сходила всі свої стежки,
Недолюбила ще… не все сказала.
З любов’ю по житті завжди іду
Жити  і вірити вона допомагає.
«Спиніться , роки! »,- голосно кричу,
Та, шкода, час назад не повертає.


четвер, 10 травня 2018 р.


Що рани зсередини заживають?
Це неправда.Час так « помудрує»,
Що на душі вже гірше не буває.
Кажуть :- біль душа не відчуває.
Тіло в нас лише завжди болить.
То чому, коли душа страждає,
Вона  часто тужить і мовчить?
Кажуть: різні рани час лікує
Він- найкращий лікар у житті.
Дорогу ціну він потребує                       
З нас за кожну помилку, чи гріх.
Час людськими долями керує.
І від болю хоч душа щемить,
Та сама собі завжди кажу я:
-Ну , а що робити? Треба жить!
Треба жити і життю радіти,
Є в житті любов , і є тривога.
Для любові душу слід відкрити,
Із любов’ю всі пройдеш дороги.
Радість є в житті,розлука, смуток,
Бо не передбачиш жодну мить…
Лікувати рани час не буде.
Біль не треба слухать.Просто жить!