Травнева ніч

                           Травнева ніч спустилась над селом.

                           Високе небо в синім оксамиті.

                           По небу місяць проплива човном.

                           Напевно знає щастя  таємниці.

                           Гойдає зорі у човні між хмар,

                           А то крильми, як птаха, обіймає.

                           Травнева ніч духмяна, повна чар!

                           Кохання десь між зорями блукає.

                           Одна  упала з неба у росу.

                           Її удвох шукали до світанку.

                           Вплітали у дівочую косу…

                           Та щастя загубилося до ранку.

                           Кружляє ніч весняна над селом

                           Повсюди тиша, сплять сади до рання.

                           Травнева ніч…Комусь пошле любов,

                           Комусь розлуку і розчарування.

Нічка сукню гаптувала

                                      Нічка сукню гаптувала

                                      Зорями-нитками,

                                      Місяченька виглядала,

                                      З небесної брами.

                                      Колисала місяць нічка

                                      В рукав заховала,

                                      Сріблом вишиту доріжку

                                      По землі прослала.

                                      На доріжку впали зорі ,

                                      Світло розсипають.

                                      В небі синім неозорім

                                      Коси заплітають.

                                      Ходить казка кольорова

                                      Човники гойдає,

                                      Нічка співанку чудову

                                      Місяцю співає.

                                      Тоне в марева серпанку

                                      Місяченько красний,

                                      Розгубила нічка зранку

                                      Зорі-перли ясні.

Життя для всіх дарунки має

Життя для всіх свій подарунок має

З усмішок, радості, поразок, чи невдачі.

По справедливості усім вручає-

Один радіє, інший-гірко плаче.

У подарунок для людей приємних

Букети ніжності й добра вплітає.

Для ницих і людей, душею темних,

Гірке полинове коріння має.

Для кожного в життя є свій дарунок,

Та з них найкращий, мабуть, той буває,

В якому квіти щастя, наче трунок,

Поміж гілок любові розквітають.

Здається небо із землею злилось

Здається небо із землею злилось.

А може на її долоні  впало?

Навколо все нараз  заголубіло,

Немов  холодним  світлом засіяло.

Торкнулось небо до землі  щокою,

Усмішки показати не схотіло,

Легку хмарину ніжною рукою

Прослало квітами на землю вміло.

Як було- бачив тільки вітер в полі-

Сховалось небо під дощу завісу,

Розлилось голубінню  на  роздоллі,

Понесло крапелини ще й до лісу.

Сміялись хмари,  з сонцем веселились,

Кружляли з вітром у його полоні…

Здається, небо із землею злилось,

А може впало у її долоні.