Змінюються  цінності з роками

Точно так , як і усе довкола.

Зрештою, це робиться і з нами-

Ми змінюємось також поступово.

І одного разу на світанку

Зрозуміємо, як час летить.

Що було важливим на початку-

Неважливим стало в одну мить.

Ми відносини все більш цінуєм:

Дружбу, щирість, людяність , тепло

Всього більше у житті вартує

Той, хто людям віддає добро.

Ми навчились справи добрі дружні

Від речей фальшивих відрізняти.

Кожну мить у колі близьких друзів,

Як дарунок долі слід приймати.

Серед літа між зелені трави

Наче раптом випав білий сніг.

То не сніг- із серцем золотавим

Квіточка схилилася до ніг.

Скроплена дощем, росою вмита

Розпускає пелюсточки зранку,

Літо їй плете віночок з жита,

Вітерець голубить до світанку.

Жайворон піснями звеселяє

Мовчазну красу в зеленім храмі.

Про любов вона розповідає-

Осипає землю пелюстками.

Гарна, ніжна і така тендітна

Розкошує у зелених травах

Біла панна, то ромашка квітка-

Польова красуня величава!

Якби...

Якби були б у мене крила,

То я б високо так злетіла

Аж ген, під небеса.

Оглянула б ліси і  гори

Піднялась над  земні простори-

Нечувана краса!

Якби могла б я птахом стати,

Як соловейко щебетати,

За обрій полетіть.

До сонця руки простягнути,

Простору широчінь відчути…

Який чарівний світ!

Якби перо чарівне мала-

Я б диво – казку написала,

 Про загадковий світ.

В якому б музика звучала,

В якім добра було б немало.

Робіть добро, робіть!

 Якби я  вміла  б так зробити,

Щоб люди всі могли любити,

То горя б не було.

Тоді були б усі щасливі,

Жили б у злагоді і мирі

На світі зникло б зло.

Якби  на скрипці грати вміла,

Я б  музику  свою створила

І хай вона звучить…

В ній флейта б ніжно вигравала,

А срібна арфа закликала

Любіть життя, любіть! 

Якби...

Як хороше просто жити

Як хороше просто жити!

Стрічати прозорий ранок.

І ароматну каву

Пити  вдвох на  сніданок.

Як хочеться просто співати,

Простягши до неба руки.

Від сонечка сили набратись.

Не знати  болю розлуки.

Як добре в палючу спеку

Води з джерела напитись,

Відчути радість безмежну,

Низько землі поклонитись.

Як гарно в осінньому лісі

Побачити  казку чарівну -

Різнокольорове  листя

Симфонію творить дивну.

Як треба життя цінувати

І сутність його зрозуміти!

Як добре турботи забути

І просто життю радіти!

Потрапили до рук старі світлини –

Немов квиток на поїзд у дитинство.

На хвильку, ніби, побувала з тими,

Хто так далеко. А на фото – близько.

Ось однокласник – вже його немає.

Лукава доля так бува безжальна.

Людей розводить, навіть забирає…

Він із світлини дивиться печально.

А тут – школярики малі, курносі,

Допитливі їх сяють оченята.

Від спогадів у серці щемно й досі,

Усі давно вже стали мами й тата.

            Ось знову…ця світлина особлива-           

            Приємний спогад  душу огортає-

            Кохання перше, мов холодна злива,

            Що пам’ять на усе життя лишає.

            А це – старенька школа, рідні класи –

            Ці фото раритетними вже стали –

            Їх за туманом років не побачиш…

            Учителі, які мене навчали…

            Вдивляюся у їхні щирі очі.

            Завісу часу тихо відкриваю,

            Немов спасіння відшукати хочу.

            Своє минуле в них я зустрічаю.

            Нестримний час в майбутнє поспішає,

            Ламаючи кути й діагоналі.

            Нам у старих світлинах залишає

            На спогад радість, біль душі, печалі.

Із циклу "Мелодії старого Львова"

Знов поспішаю, немов на побачення

З гордими левами  міста старого.

Скільки вже вивчено, скільки побачено-

Завжди очікую  чогось нового.

Леви спокійно сидять біля Ратуші,

Вулиця Княжа вогні запалила,

Замок Високий  історію згадує

В древньому місті князя Данила.

Запах кав’ярень   п‘янить  ароматами,

 Магія вулиць   з сторожами-левами.

Галицьке місто чарує дівчатами,

В  Стрийському  парку- розкішними кленами.

Дзенькіт трамваїв старою бруківкою,

Вуйки статечні, пані гонорові-

Леви примружили очі довірливо

В гарному місті, у древньому Львові.

Море легенд, надзвичайні атракції,

Танці на вулицях…Новобудови…

Море туристів.  Автентика, грація….

Леви  стоять, як  сторожа, у Львові