Осіння гостина

                           Завітала в гості пані Осінь

                           Кави  запашної  скуштувати .

                           До оселі  чемно Вечір просить,

                           Щоб удвох  із ним пофліртувати.

                           Ніжно обіймала  падолистом,

                           Золотом сорочку гаптувала,

                           Для смаку калинове намисто

                           У гарячу каву додавала.

                           Трохи хмелю й сивого туману

                           Для спокуси кидала під ноги,

                           Щоб не було поміж них обману,

                           Щоб одна прослалася дорога.

                           Від шипшини терпкості додала

                           Й дощику- для сили почуттів.

                           Теплоти для серця  підливала,

                           Для душі- краплиночку віршів.

                           Свіжа кава…теплий плед на плечі.

                           Ніч у вікна хитро заглядала.

                           Ніжна Осінь і багряний Вечір…

                           В філіжанках кава вистигала.

І я також пишу вірші...

                          Я умею писать стихи, или Простыми словами
                                                                            Микола Гуцуляк

                            І я тАкож пишУ  вірші,

                            Хоч не впевнена, що умію.

                            Пишу зранку, удень, вночі,

                            В них слова, як дитя, лелію.

                            Пишу їх у щасливу мить,

                            Як від радості сяють очі.

                            А часом, як душа  щемить,

                            Чи від болю кричати хоче

                            Тоді також пишу вірші…

                            Романтичні, сумні, ліричні,

                            Насолода в них для душі,

                            А буває- слова для пісні.

                            Про кохання, про дощ, буття,

                            Ще  про осінь люблю писати.

                            В моїх віршах- моє життя.

                            Їх не просто,  бува, читати.

                            Щось заховано  у  рядках,

                            Недоказано… (й так виходить),

                            Та радію, коли в віршах

                            Насолоду ще хтось знаходить.

                            І я тАкож вірші пишУ,

                           Те, що думаю,  так, як знаю.

                            Хочеш,  якось після дощу

                            Я для тебе їх прочитаю?

Осіннє

                           Тепло останнє сонце віддає

                           Гарячим квітам осені сумної.

                           То з кленом золотистим заграє,

                           А то із пожовтілою вербою,

                           Що опустила віти до води

                           Й собі із літа в осінь заглядає.

                           Спішить нагрітись, йдуть, бо, холоди,

                           Не за горою Листопад чекає.

                           На вітрі ще мереживом летять

                           Тоненькі нитки бабиного літа.

                           Втомився Жовтень листя фарбувать, 

                           На гойдалці  вмостився  відпочити.