Знову осінь …і знов дощі,

                            Вітер  вкотре виводить гами.

                            Ностальгічно-сумні вірші

                            На папері стають рядками.

                            Плаче небо, спадають вниз

                            Із очей його краплі-сльози.

                            Сиві хмари пливуть кудись,

                            Заплітають у рими грози.

                            Монотонний  дощу наспів,

                            Із потоку завіса сіра.

                            Розійшлися… не захотів…

                            Зупинити я не зуміла.

                            Залишила  собі   слова,

                            Що в рядки стають на папері.

                            Тільки пам’ять, мов дощ, жива

                            Відчиняє в минуле двері.

Душа  вже в  вересні,  а  я іду ще в серпні

Себе шукаю, мрію про  веселе.

Себе я не знайшла, мабуть  не там шукала.

-Нема шляху назад,- душа мені сказала .

В душі немає тайн,  вона іде у осінь.

І я за нею йду. Хоча мене й не просить

Можливо щось знайду…А що – сама не знаю…

Про істину життя в душі я запитаю.

Спитаю про любов,  добро,  чи про надію

Я в серпні ще іду, душа вже жовтнем мріє.

Шукала я дарма, бо не знайшла нічого,

Лиш срібло сивини упало на дорогу…

                                              "Перлини душі"