Життя людське таке різноманітне…

Багато в ньому дивовиж буває.

Кому  і що воно напророкує,

Повірте, наперед ніхто не знає.

В одного доля- як рушник  шовковий,

Широко стелеться, легенько  в’ється:

В житті усе складається чудово,

Високої кар’єри він доб’ється.

І якнайкраще  усі справи будуть,

Клопоти обминатимуть і лихо,

Як в Бога за плечима- скажуть люди

І не одне йому позаздрить тихо.

А інший, що на долю нарікає,

Сердега в негараздах завжди б’ється.

Як жити, що робити- він не знає,

В житті  у нього все не так  вдається.

Хто долю наперед нам визначає?

А чи зірки вгорі  не так зійшлися?

Часом буває, що і ми благаєм

Жорстокий час на хвильку  зупиниться.

На долі тлі  життя своє малює:

Свій візерунок- успіхи, невдачі.

Життєвий потяг швидко так мандрує

Дорогою везіння та удачі.

Та наших побажань,на жаль, не чує

 І про обіцянки миттєво забуває.

Помилки наші доля нам дарує,

В життєвій книзі сторінки гортає.

У тумані ранок наставав,

Несподіванок ніяких не чекала.

Серед безлічі важливих справ

Із дощем сьогодні розмовляла.

Він самотньо плакав за вікном,

Літній хоч, холодний та нестерпний,

Крапелини падали на скло-

Дощ мені розказував про тебе.

Сльози мерехтіли, мов кришталь,

Барабанили по серця струнах,

Зносили потоками у даль

Почуття далекого відлуння.

Щастя у кожного різне буває

Щастя у кожного різне буває.

Кожен важливе собі  вибирає:

Гроші, посада, алмази, чи злото

Черствість  душі та життя без  турботи.

Щастя в добрі, чи  в міцному здоров’ї,

В рідній людині, у теплому слові,                             

В радості в серці,   щастя- в коханні,

Іншому- спів солов’я на світанні.

Щастя  рецепту не можна дістати,

Часом буває, що й довго чекати.

Кожному щастя життя посилає,

Саме тому воно різним буває.

                               Старі листи…як пам'ять давніх літ,
                               Немов послання, з небуття почуте.
                               Прості слова несуть до нас привіт,
                               Долаючи незвідані маршрути.
                              Чиїсь думки…Мої , твої…Давно
                               Рядки чорнилом ще колись писали.
                               І часто, визираючи в вікно,
                               Із нетерпінням листонош чекали.
                               Тепер уже не йдуть у дім листи,
                               Бо їх ніхто нікому вже не пише.
                               Мабуть, простіше в мережу зайти,
                               Чи sms-ку нашвидку залишить.
                               А десь далеко хтось напише їх,
                               Прості  слова   на чистому папері.
                               Листочками пригорнуться  до ніг
                               Листи крізь осені відкриті двері.
                               Старі листи- пожовклий манускрипт.
                               В них можна  із минулим розмовляти.
                            Скарбниця пам"яті, віконце в давній світ.
                               Так хочеться іще на них чекати.

З очікувань складається життя.

Чогось чекати завжди ми готові.

Коли назад немає вороття,

Очікуємо кращого: любові,

Нових надій, чи  успіхів…Бува

Чекаєм просто осені, чи літа,

Нові почути хочемо слова,

Чи на шляху  нових людей зустріти.

Очікуємо чогось кожен день:

Весни- узимку , в спеку- прохолоди,

У смутку- чути радісних пісень,

Очікуємо сонця в час негоди.

Очікуємо прощення вини.

Умінням нагороджені прощати,

Любити, співчувати, чи могти

Когось, чи щось усе життя чекати.