Ноктюрн

Падали краплі  на мокрі дахи,

Нічка розтанула в темних долонях.

А над землею,  неначе птахи,

Зорі застигли в небеснім полоні.

Вітер заглянув у вікна й затих:-

Там, на землі , є свої таємниці.

Стане ця ніч однією із них

Маревом дивним,  як птиця.

Зорі розгубить й сама пропаде,

Місяць сховається десь до світанку…

Відчиню вікно-нехай сонце зайде,

Тихо промовлю:- Доброго ранку.

                                              

Ромашка

Серед літа між зелені трави

Наче раптом випав білий сніг.

То не сніг- із серцем золотавим

Квіточка схилилася до ніг.

Скроплена дощем, росою вмита

Розпускає пелюсточки зранку,

Літо їй плете віночок з жита,

Вітерець голубить до світанку.

Жайворон піснями звеселяє

Мовчазну красу в зеленім храмі.

Про любов вона розповідає-

Осипає землю пелюстками.

Гарна, ніжна і така тендітна

Розкошує у зелених травах…

Літечка сестра, ромашка квітка-

Польова красуня величава!

Світанок

В закінченні сьогоднішнього дня

Предивне  «Завтра» свій початок має.

Як вранішня засвітиться зоря,

Світ день новий з усмішкою стрічає.

Земля холодні роси спрагло п’є,

На сході хмари світло-пурпурові,

Рожеве сонце поміж них встає…

А з ним душа народжується знову,

Щоб вслухатись  в мелодію нову,

І  милуватись ніжною красою,

Щоб мовити: »Спасибі, що живу

Між радості, гармонії, спокою.»

Проснувся день. Промінчики малі

В хмаринках починають танцювати…

Блаженства більшого немає на землі,

Ніж разом з сонцем день новий стрічати.

Літо у ромашковім вінку

Веснянка-дівчинка вже трохи підросла,

В вінок убралась, замаїла стрічки,

Зеленотраве  плаття одягла.

У брата Літа – он яка сестричка!

Як личить їй ромашковий вінок!

Проміння грає у росинках чистих.

І кличе за собою у танок

Хмаринки  і веселки коромисло.

Заводить пісню вітерець легку,

Між хмарками-дівчатами блукає.

І літо у ромашковім вінку

Співає в лузі, тьохкає у гаї.

Тепло пора чарівна розсипа,

Чарує дивом, сонечком голубить.

Квітує в травах літечка сестра-

Чарівна казочка живе повсюди.

Літній вечір

Вже  місяць виглядає з- поміж хмар,

Додолу тихо сутінки спадають.

Духмяний, теплий, ніжний, повний чар,

На землю тихий вечір наступає.

В високім  небі зорі- як вогні

Розсипались пшоном на синім плесі.

Десь  соловей виспівує пісні –

Симфонія злітає в піднебесся.

І падає росою на траву,

На озеро, на верби що схилились .

Спустили коси низько  до землі,

Як в дзеркало, на вроду задивились.

У очеретні схованки манИть

Хор комариний, що співає меццо.

Вечірнє марево чарує і п*янить,

Та осідає спокоєм у серці.

І сон у гості в час такий не йде-

У парі б зараз  зорі рахувати…

Вечірня казка  на зорі мине,

Лиш  літо буде у танку кружляти.