У тишини є музика своя

У тишини є музика своя. Як вітер у степу траву хитає, Коли і сонце, й небо , і земля Веселу пісню в унісон співають. У тишини є музика своя… Коли хмарини поспішають в небі, Лунають співи жайвора красиві, Послухай тишину в душі у себе, Коли вона наповнюється дивом. У тишини є музика своя… Коли гармонія в душі, як у Природі, Послухай пісню, що вона співає, Коли радієш будь-якій погоді, Чи ностальгія серце огортає- То в тишини є музика своя! Послухай тишину! Вона довкола. У вітрі , в шелесті дерев, в світанні, В дощу краплинах, в річці і у полі, У квітах, в радості, у смутку, чи в коханні. У тишини є музика своя… Вона біля колиски немовляти Невидимою ласкою літає. Коли схилилася щаслива мати І колискову пісеньку співає, Тоді у неї музика своя… Послухай тишину! І зрозумієш: У кожного свої відтінки мови. Вони звабливі, ніжні, кольорові, Чарівні, неповторні…Чи зумієш Ти їх усі впізнати й розгадати? А в тишини є музика своя…

На перехресті радості і болю

                                  На перехресті радості і болю

                                  Зійшлися  довгі пройдені шляхи.

                                  Химери долі - ранньою весною

                                  До  тебе стежку замели сніги.

                                  Якось зненацька налетіли з неба,

                                  Кружляли з вітром, падали з дощем.

                                  Комусь, напевно, цього було треба:

                                  Розлука …тиша… А у серці щем

                                  Десь  пташеням маленьким причаївся,

                                  То тихо скиглив, то слізьми ридав.

                                  Шляхи, що поруч-круто  розійшлися.

                                  Ніхто такого раптом не чекав.

                                  Закличу в гості витівницю-долю,

                                  Зберу докупи всі думки-птахи.

                                  На перехресті радості і болю

                                  Покину разом сходжені шляхи.

Поміж нами-дороги

Поміж нами –тисячі доріг Простяглися з краю і до краю Час, мабуть, зробив усе, що міг, Та і досі я чогось чекаю… В тім чеканні півжиття пройшло. Невідомо далі, що робити. За чиєю волею було? Що тепер у доленьки просити? Поміж нами-відстань у життя, Поміж нами гори і долини. І назад немає вороття, Та не наша, мабуть, в тім провина. Може заблудились у житті… Шле випробування доля більші… Тільки ми тепер уже не ті, Які були півжиття раніше. Що чекаю - знаю тільки я, Як живу - відомо тільки Богу. Поміж нами, мабуть, вся земля, Поміж нами сходжені дороги…