Музика лунає у душі

Тиха ніч…Заснуло все…Весна…

Лине десь мелодія з вікна.

Тихо –тихо музика звучить,

Птахою у просторі летить,

Світлою чарівністю торкає

І глибоко в серце проникає.

Звуки ці ніхто іще  не чує.

А уява вже слова малює,

Хоч палітри ще не розбирає…

Тихо-тихо  музика лунає .

Музика без нот, без струн і клавіш,

У слова вливається ласкаві,

Із яких складаються вірші…

Музика лунає у душі…

Розкажи мені щось приємне

                           Розкажи мені щось приємне,

                           Може просто якісь слова…

                           Щоб у них почуття взаємні

                           І хміліла щоб голова.

                           Подаруй мені тиху  пісню,

                           Від душі щоб у ній мотив

                           І слова були  ніжні-ніжні,

                           І щоб вітер її носив.

                           Підіймав понад квіти й трави,

                           Щоб летіла увись   вона.

                           Подаруй  забуття ласкаву

                           Щастя мить , як довкіл весна…

                           Обірви  тишину словами,

                           Прожени у цей вечір сон.

                           Недоказане поміж нами

                           Хай чатує біля вікон.

                           Нехай місяця срібний човен

                           Розбиває зірки, як скло.

                           Подаруй  вечір,  дива повен

                           І любові… що не було.

Надія

       Хто бачив тьму- побачить і світанок,

       Хто горе переніс- той радість стріне.

       Хто від байдужості людської плакав-

       Невдача не поставить на коліна.

       Хто падав вниз, але зумів піднятись,

       Чи біль терпів, але не тратив віри-

       Той вміє справді іншим співчувати

       І в горі друзям допоможе  щиро.

       В кінці тунелю світло той  побачить,

       Хто для людей  добро буде творити

       І хто посеред зрадництва і фальші

       Зміг  чистоту душі не розгубити.

День весняний завітав в село на гостину

                          Із циклу "Віршики-смішарики для моїх школяриків"

                           Як від сонечка розтав

                           Сніг, у гарну днину

                           День весняний завітав

                           В село на гостину.

                           Розгулявся на полях ,

                           По дворах пробігся,

                           На деревах  у садках

                           Бруньками з’явився.

                           Подарунків для малят

                           Він приніс багато:

                           З хмарки дощиком почав

                           Землю напувати.

                           Між стеблинами трави

                           Забіліли квіти,

                           Задзвеніли враз струмки,

                           Засміялись діти.

                           Розбудив комашок, знай:

                           -Вже пора вставати!

                           Скоро будуть в рідний край

                           Журавлі вертати!

                           Вітерцем  залоскотав

                           Долини й діброви,

                           Звеселіли  понад став

                           Верби чорноброві.

                           Всіх відвідав, скрізь гуртом

                           Дружно День трудився.

                           І надвечір за селом

                           Відпочити влігся.

У кожного в душі куточок є...

У кожного в душі куточок є Маленький, про який ніхто не знає. До нього ключ не кожен підбере, Допоки суть його не розгадає. В куточку тім таємне прожива: Біль, каяття, приховані надії, Несказані комусь там є слова, Вагання, чи самотність, світлі мрії. Куточок той- твій власний дивний світ, Який ти сам зумів створить для себе, Там таємниці кличуть у політ До зір яскравих у високе небо… У кожного такий куточок є, В який нікого ми не допускаєм. Та раптом хтось до нього ключ знайде,- Всі потайки з надією чекаєм.