Сильна жінка

                                

                           А кажуть, що духом   сильна,

                           Здолати усе  зуміє.

                           Що доля її  прихильна

                           То пестить, а то жаліє.

                           А кажуть, що оптимістка

                           І горда, і сліз не видно,

                           І жодна недобра звістка

                           Її з колії не виб’є…

                           Така ж, як усі!

                           Буває

                           Од відчаю також плаче.

                           За усмішкою ховає

                           Сльозу.

                           І ніхто не бачить

                           Як  гірко   буває часом

                           Від болю, обману,  зради.

                           КлопОти  накриють пресом-

                           Потрібно і їй  поради.

                           Та зможе над сіру смугу

                           Піднятися, як не диво.

                           Бо ж кажуть, що сильна духом-

                           То, мабуть,  слова правдиві.

Милуватися древнім містом,

Наодинці гуляти Львовом

Під мелодію урочисту

Так люблю у пору чудову.

Коли вечір , як колискова,

Сяє зорями в небі чистім-

У довершеності казковій

Віднаходити  дивовижне.

Он  Діана, що два століття

До Нептуна мандрує в гості,

Ще Адоніс… І Амфітріта…

Та зійтися усім непросто.

Вир фонтанів злітає вгору

У краплин кольоровім танці,

Загадково сміються зорі,

Одягнувши злоті сап'янці.

Поміж фресок старих на стінах

Скрізь історія заховалась,

В них- одвічна титанів сила,

Їм Свобода завжди всміхалась.

Біля Ратуші на сторожі

Леви-велетні завмирають.

Усміхаються перехожі,

Звуки дзвонів у вись злітають.

Час минає тут непомітно,

В місті-красені  сивочолім.

Так чудово в пору вечірню

Наодинці гуляти Львовом.