Поверни мене в дитинство, мамо

                               Поверни мене в дитинство, мамо,
                               У світи далекі поведи,
                               Дальніми побігати стежками
                               Хочеться …Верни мене туди!
                               Де малими босими ногами
                               Спориші топтали у дворі,
                               Де всміхалися разом з квітками,
                               Ніжилися в згоді і добрі.
                               Де злітали в кучеряве небо
                               Мріями дитячими не раз…
                               Повернутися часом так треба
                               В світ, де зла немає і образ.
                               Де немає фальші і обману,
                               Де – надія, радість і добро.
                               Поведи мене в дитинство, мамо,
                               Де так тепло й затишно було.
                               Де бажання і господня ласка,
                               Де щасливі дні, неначе свято,
                               Мами пісня і бабусі казка…
                               Літ відтоді так пройшло багато!
                               Знаю, що іти туди неблизько,
                               Та й нема дороги в ті світи…
                               Мамо, поверни мене в дитинство,
                               Хоч на мить поглянуть поведи.

Плаче дощ за вікном

Плаче дощ за вікном. Разом з ним і душа моя плаче. Із краплинами вниз Ллється бруд із дерев і дахів. Чи десь є такий дощ, Щоб зумів пилососом неначе Змити підлість і бруд З закапелків людської душі? Мабуть ні. Дощ не знає У кого з людей які душі. Кого треба помити, А кого лише покропити. Дощ замовк. Відбивається сонце в калюжі. Чисті душі людські Мабуть хоче теплом обігріти. " І сповідь, і розмова..."

Сонцем заціловане маля

Із циклу "Віршики- смішарики для моїх школяриків" Сонцем заціловане золоте малятко. Радісно всміхаються милі оченята. В’ються і літають кучері шовкові- Як малі промінчики ніжності й любові. Золотоволоски й «рижики»-хлоп'ята- Вісники-весняночки, милі ластів'ята. Лагідно щебечуть, весело співають, Казку золотисту довкіл розсипають..