Плаче дощ за вікном

Плаче дощ за вікном. Разом з ним і душа моя плаче. Із краплинами вниз Ллється бруд із дерев і дахів. Чи десь є такий дощ, Щоб зумів пилососом неначе Змити підлість і бруд З закапелків людської душі? Мабуть ні. Дощ не знає У кого з людей які душі. Кого треба помити, А кого лише покропити. Дощ замовк. Відбивається сонце в калюжі. Чисті душі людські Мабуть хоче теплом обігріти. " І сповідь, і розмова..."