А ви писали вірші уночі?

А ви писали вірші уночі,

Коли на небі світять ясні зорі?

І місяць, наче витканий з парчі,

Пливе по небу, як човен по морі?

Коли раптово падають зірки ,

Униз летять затихлими  птахами,

У хмарах пробиваючи дірки ,

Вкривають землю росами-сльозами…

У час такий і пишуться вірші,

Бо мрія десь між зорями витає,

Із світлою надією в душі

Так легко слово на листок лягає.

Натхнення йде від неба вищих сил,

Як найдорожчий для душі дарунок,

П’ю спрагло  від зірок  напій хмільний,

У серці  не змовкають срібні струни.

-Та чи комусь потрібні ці вірші?-

Похмурий скептик може запитати.

-Поезія потрібна для душі,

Життя щоденну прозу звеселяти.

Пісні бувають різні

                            Пісні бувають дуже  різні:

                            То кольорові, ніби  квіти,

                            Ліричні, наче осінь пізня,

                            Грайливі , мов маленькі діти.

                            Бувають ніжні веселкові,

                            Мотиви серце зігрівають,

                           Тепло звучить у кожнім слові-

                            Цю пісню залюбки співають.

                            Бувають ще пісні крилаті,

                            У них  вогнем палає  слово,

                            В них-рідний дім, Вітчизна, мати

                            І рідна мова колискова.

                            І...чорна пісня ще  буває.

                            Сумна,  тривожна і болюча…  

                            Надвоє серце розриває

                            Її мелодія колюча.

                            Пісні- як друзі! З ними разом 

                            Радієш, любиш, чи сумуєш.

                            Для себе кожен вибирає

                            Таку, що до душі йому лиш.

Закохана жінка

Іде по вулиці, всміхається щасливо Вродлива жінка… І ніхто не знає, Чому в очах її веселка, наче диво, А серце пісню радісно співає. Їй бАйдуже, що діється довкола, Чи дощ, чи вітер розвіває коси. Вона красива, як зоря ранкова, Сіяє сонце у її волоссі. Усмішка сором'язливо-зваблива В її устах ніяково блукає. Вона -закохана! Всміхається щасливо, Любов'ю світ своєю зігріває.

Літо у Львові

Нарешті літо підійшло й до Львова,

Згубилась музика на фресках старих стін,

Під  львівським небом  блідо-пурпуровим

Нічні птахи виспівують вірші

Самотнім  левам. Часом кропить дощик,

І метушиться туристичний рій,

І простягає вже веселка мостик

Із кольорових сплетений надій.

У Львові літо! Як завжди, вирує

Мов писанка строкатий «Вернісаж».

І безліч квітів барвами чарує,

І незабутній вулиць антураж…

Солодка казка… Запахи чудові …

І незабутній кави аромат.

Мандрує красне літо містом Львовом!

Усе, як було рік тому назад.

Ностальгічне

Як же хочеться навідатись туди,

Де  верба схилилась низько до води,

Де малесеньку  хатину  край ріллі

Звеселяють своїм криком журавлі.

Там де яблуня старенька край воріт

Жде онуків,  виглядає стільки літ,

Чи повернуться  із далеких країв-

Тяжко гне додолу гілля від плодів.

Де між трав купалось літо у лугах,

Де дитинство промайнуло, наче птах,

Де звивається стежина до води-

Як же хочеться навідатись туди!

Де густі ліси й стрімка тече ріка,

Там, де згадка і солодка, і гірка

Залишилась назавжди в моїм житті…

Як же хочеться вернутись в ті краї.