Коли на небі світять ясні зорі?
І місяць, наче витканий з парчі,
Пливе по небу, як човен по морі?
Коли раптово падають зірки ,
Униз летять затихлими
птахами,
У хмарах пробиваючи дірки ,
Вкривають землю росами-сльозами…
У час такий і пишуться вірші,
Бо мрія десь між зорями витає,
Із світлою надією в душі
Так легко слово на листок лягає.
Натхнення йде від неба вищих сил,
Як найдорожчий для душі дарунок,
П’ю спрагло від
зірок напій хмільний,
У серці не змовкають
срібні струни.
-Та чи комусь потрібні ці вірші?-
Похмурий скептик може запитати.
-Поезія потрібна для душі,
Життя щоденну прозу звеселяти.
Немає коментарів:
Дописати коментар