Запрошення на каву

                              Приходь до мене в гості пити каву.

Удвох з тобою ми посидимо  мрійливо.

Листок з горіха залетить в кімнату  

Привіт несе…від кого? Не важливо

Ми разом посумуєм, порадієм,

Погрієм до горнятка кави  руки,

А потім так, як часто ми умієм,

Згадаємо довгі часи розлуки.

Десь  запах чорнобривців біля хати

І матіоли запізнілої  дурманить,

А нам з тобою є про що згадати!

А свіжа кава випити так манить!

В вікно вже сонце загляда  звабливо

І обіймає променем ласкаво.

Ти відклади всі справи на годину,

Приходь до мене в гості пити каву.

Розкажу про любов

                                Розкажу тобі про любов-

                                Почуття, що як хміль дурманить,

                                То жене, то до тебе манить,

                                Як вогонь, що бентежить кров.

                                Розкажу тобі про любов.

                                Розкажу іще дивну річ:

                                Як всміхаються в небі зорі,

                                Про що хвиля хлюпоче в морі,

                                Може ще про безсонну ніч…

                                Розкажу, лиш мене  поклич.

                                Розкажу тобі, як весна

                                До сердець ключі підбирає,

                                Раз в житті лиш таке буває…

                                Але..мабуть,  зайві слова.

                                Все одно, не мене кохаєш.

                                Чи потрібно тобі про любов?

Мої роки, як пізній листопад

Мої роки - як пізній листопад

 На плечі  тихо тягарем  лягають.

Я їх не можу повернуть назад,

Та в серце вечір ще  не закликаю.

Ще тільки полудень.Не вечір іще, ні...

В обіймах догораючого  літа

Ще весело дзвенять в душі пісні

І барвами горять у серці  квіти.

Та часом дивний  смуток  огорта,

Як вітер  обіймає кущ калини,

Уже за обрій котяться літа-

Неспівана ще пісня журавлина.

Вже вересневі лагідні дощі

 Умили роки краплями- сльозами…

Ой , осене, ще трохи  підожди!

Не сип мені пов’ялими  листками.

Я не шкодую вже минулих літ,

То з радістю, то з сумом  дні гортаю.

І хоч не можу повернути  їх,

Та в серце вечір ще не закликаю.

Вірш, написаний вночі...

                           Вірш, написаний удень,-

                           По-яскравому, щасливий...   

                                                                 Миклош Форма 

                               

                                        

                           Вірш, написаний вночі…

                           Він мовчить, а не кричить.

                           Він тихесенько чекає,

                           Поки його прочитають,

                           Бо написаний вночі.

                           Він  із автором півночі

                           Не склепив зболілі очі.

                           Він то риму підбирав,

                           То у небо десь злітав

                           Поміж зір у сині хмари

                           (Мабуть шукав собі пари).

                           Вірш, написаний вночі…

                           Зранку-  юний  ще, несмілий

                           Ввись злітає, мов птах білий.

                           В небі крила розправляє,

                           Сили й духу набирає.

                           Він міцніє, він- мужніє,

                           З автором  живе і мріє,

                           Він сміється, він- співає,

                           Життєдайну силу має.

                           Він   розкаже, як прощати,

                           Ненавидіти, кохати.

                           Для душі  він помічник

                           Вірш,  написаний вночі…

                           Леся Гук

Зима з ароматом кави

                           Зима з ароматом кави,

                           Чи кава зі смаком снігу?

                           Щипає мороз ласкаво,

                           І квіти на склі із  криги

                           І дзвінко сміється вітер.

                           Така за вікном зима.

                           Зима з ароматом кави.

                           А  місяць зігрітись хоче,

                           Всміхається нам ласкаво

                           І дивиться хитро в очі,

                           Та проситься до  кімнати.

                           НадвОрі ж таки зима.

                           Така, з ароматом кави,

                           З морозами і снігами,

                           З завіями за вікном.

                           А ми проженемо холод

                           Горнятком смачної кави.

                           Давай відкладемо справи,

                           Щоб просто побути разом.

                           НадвОрі ж таки зима…

Згадалось

                           Згадалось...

                           Зимова пора, вечір пізній,

                           У небі високому зорі чарівні…

                           А я- ще маленька, сідлаю санчата,

                           І йду щедрувати від хати до хати.

                           Веселощі, жарти, колядки лунають,

                           Дідусь за щедрівку дарунок вручає.

                           І свічка горить на вікні в кожній хаті,

                           І радість дарує всім Вечір Багатий.

                           Тихесенько ранок спустився на землю,

                           Вже сіє зерном посівальник оселю,

                           Віншує на радість, на щастя, на долю,

                           Щоб в хаті не знали ні горя, ні болю,

                           Щоб були здорові, щоб мрії збувались,

                           Щоб рід свій завжди  шанували!

                           Згадалось…

Мамина пісня

                         Пригадала якось , як співала мама…

                         Ніби зазвучала пісня та ласкава.

                         Чарувала трунком- в душу впало слово-

                         В пам’яті лишилась пісня колискова.

                         Як вода джерельна пісня лилась тихо,

                         Розливала ласку,  відганяла лихо.

                         Матусина пісня- мов чиста криниця,

                         І досі у серці променем  іскриться.

                         Ніжна і співуча, і довіку мила…

                         В маминої пісні виростають крила.

                         Теплі , рідні звуки ген  під хмари зносять,

                         Проростають в дітях  золотим колоссям.

                         Пісня найрідніша…Пісня колискова.

                         Солов’їна, щира, вічна, калинова…

                         Сили і наснаги з неї набираю.

                         Рідна пісня  мами всіх оберігає.

Чи потрібно?

                           Знов кружляє білий сніг лапатий,

                           Розстеляє  чисте   полотно

                           Чи потрібно знову починати ?

                           Всі слова вже сказані давно.

                           Снігом всі занесені дороги.

                           Як тепер потрібну віднайти,

                           Що  прослалась до твого порога,

                           Чи в заметах  відшукать сліди?

                           Завірюха, знай, собі регоче,

                           Вітер знов нашіптує слова,

                           Що і сам мабуть почути хоче.

                           Спогад, наче казка , ожива,

                           То кружляє між сніжинок білих,

                           То впаде мереживом  до ніг.

                           Всі слова потрібні розгубились

                           В павутинні пройдених доріг.

                           У  єдине їх не позбирати,

                           Як улітку снігу не знайти.

                           Чи потрібно знову починати

                           Те, що не зуміли зберегти?