Літо тільки раз на рік буває

Літо тільки раз на рік буває,

Непомітно осінь вже надходить,   

В парку листя тихо осипає,

В парі з літом хороводи водить.

Гілки клена вітерець гойдає.

У берізок коси розпліта.

Швидко літо і в житті минає,

На порозі осені- літа…

Ой, літа мої, ви зачекайте,

Не спішіть до осені так скоро…

Літні ночі, росяні світанки-

Все ,здається, було ніби вчора.

Ніби вчора юними ще були

А сьогодні- скроні посивіли.

Разом з літом й молодість  минула…

Літо журавлями відлетіло…

У природі все приходить впору:

Осінь вже золотить в гаї лист.

Мов  на згадку про чудову пору

Квіти вітерець мені приніс.

Ніч розкрила чорну парасолю

Сонце залягло на небосхилі,

День у нас з тобою відібрало.

Парасолю чорну ніч розкрила,

Тихо-тихо на будинки впала.

І чарівні польові квітки

Від людей свою красу сховали,

Загорнули ніжні пелюстки,

мов малята, спати полягали.

Зрідка десь листочки шелестять,

Місяць дивні перли розсипає,

Зорі діамантами блистять

І ,здається, казка наступає.

Ніч з собою загадку несе

 Під її величним покривалом

В спокої дрімає тихо  все,

Ну а  ми чарівних снів чекаєм.

У яких лиш тільки я і ти

Над землею птахами літаєм…

Помандруєм в зоряні світи…

Може ми любов наздоганяєм?

Може…Але не наздоженем.

Небо ясним променем палає…

Знову встає сонце новим днем,

Нам солодкі спогади лишає...