День у
нас з тобою відібрало.
Парасолю
чорну ніч розкрила,
Тихо-тихо
на будинки впала.
І
чарівні польові квітки
Від
людей свою красу сховали,
Загорнули
ніжні пелюстки,
мов
малята, спати полягали.
Зрідка
десь листочки шелестять,
Місяць
дивні перли розсипає,
Зорі
діамантами блистять
І
,здається, казка наступає.
Ніч з
собою загадку несе
Під її величним покривалом
В спокої
дрімає тихо все,
Ну
а ми чарівних снів чекаєм.
У яких
лиш тільки я і ти
Над
землею птахами літаєм…
Помандруєм
в зоряні світи…
Може ми
любов наздоганяєм?
Може…Але
не наздоженем.
Небо
ясним променем палає…
Знову
встає сонце новим днем,
Нам
солодкі спогади лишає...
Немає коментарів:
Дописати коментар