«Як
я малим збирався навесні
Піти
у світ незнаними шляхами…»
І
досі ці слова звучать в мені,
Так
часто їх колись співала мама.
А
ще про вишивані рушники,
Про
соловейка, що співав у гаю…
Птахами
відлетіли вдаль роки,
Та
пісню материнську пам'ятаю.
Її
назавжди в серці зберегла,
Сумну
й веселу, вишиту нитками.
Стежин
чимало у житті пройшла,
Пташиною
летіла й пісня мами
Ласкаво-ніжна,
сонячна , свята…
Малим
онукам я її співаю.
Вона,
як зірка в небі золота,
Дорогу
в світ широкий осяває.
