Красива жінка восени у Львові …

Під руку з вітром, безтурботна й мила.

Сміються очі поглядом чудовим,

Відверта й по-осінньому  зваблива.

Вона, неначе зіткана із світла.

У ній сховалась  диво- таємниця.

Як осінь, жінка-щедра і привітна,

В яскравих барвах золотом  іскриться.

Минуло літо у житті у неї.

Прочитана  із повісті сторінка.

Йде плавною ходою по алеї

Неначе рання осінь,  літня жінка.

Її душа, немов жива криниця,

Водою в спеку спрагло напуває.

Любові вогник в серці ще іскриться

 І осінь   жінку ніжно обіймає.

Під руку з вітром мила й безтурботна-

В однім букеті зібрані всі квіти.

І не страшна їй зимонька холодна

Любов- жіноча доля є у  світі.

                      ©

Сьогодні львівська осінь з кави,

А вчора була з шоколаду.

Хитрунка! Дивиться ласкаво

І посміхається так радо.     

Мандрує містом у трамваї,

Казки розповідає левам,

Відпочиває у кав*ярні.

А потім, наче королева,

До гаю в золотій короні

Іде гуляти гонорово.

На ратуші у дзвони дзвонить

Пустунка- осінь в місті Львові.

                                        ©