Красива жінка восени у Львові …

Під руку з вітром, безтурботна й мила.

Сміються очі поглядом чудовим,

Відверта й по-осінньому  зваблива.

Вона, неначе зіткана із світла.

У ній сховалась  диво- таємниця.

Як осінь, жінка-щедра і привітна,

В яскравих барвах золотом  іскриться.

Минуло літо у житті у неї.

Прочитана  із повісті сторінка.

Йде плавною ходою по алеї

Неначе рання осінь,  літня жінка.

Її душа, немов жива криниця,

Водою в спеку спрагло напуває.

Любові вогник в серці ще іскриться

 І осінь   жінку ніжно обіймає.

Під руку з вітром мила й безтурботна-

В однім букеті зібрані всі квіти.

І не страшна їй зимонька холодна

Любов- жіноча доля є у  світі.

                      ©