Іще не осінь, але вже й не літо.

Вже відлетіли в вирій журавлі.

Яскрава золотисто- сумовита

Пора  ступає тихо по землі.

Іде нечутно, білими ночами,

 Їй в ноги зорі падають згори.

Ще  буйно палахкоче кольорами

У квітниках вечірньої пори.

Сміється небо синіми очима,

Завмерло в лузі пишноцвіття трав.

А в тиху ніч  за літніми  дверима

Повільний  танець листопад почав.

Вже й верес рожевіти починає,

Як сльози кришталю поміж трави.

І  вітер жовту браму відчиняє

Для осені  чудової пори.  ©

 У місто Львів надходить осінь!
Що ж, бути літу вже доволі.
Ще трохи- і усіх попросить
Взяти плащі і парасолі.
Закутає панянок в шарфи, 
Поїздить у старім трамваї,
Одягне клени в жовті барви,
Вогнем у каннах запалає.
Туманом білим вкриє зранку
У місті вулиці й стежини.
Львів’ян на кави філіжанку
В кав’ярні скличе на гостини. 
Лукаво левам посміхнеться,
Сипне дощем, як і годиться.
У танці з вітром понесеться-
Така ж бо осінь витівниця!  ©