Іще не осінь, але вже й не літо.

Вже відлетіли в вирій журавлі.

Яскрава золотисто- сумовита

Пора  ступає тихо по землі.

Іде нечутно, білими ночами,

 Їй в ноги зорі падають згори.

Ще  буйно палахкоче кольорами

У квітниках вечірньої пори.

Сміється небо синіми очима,

Завмерло в лузі пишноцвіття трав.

А в тиху ніч  за літніми  дверима

Повільний  танець листопад почав.

Вже й верес рожевіти починає,

Як сльози кришталю поміж трави.

І  вітер жовту браму відчиняє

Для осені  чудової пори.  ©