Людині треба зовсім небагато

Людині треба зовсім небагато:

Лиш тепле слово-  і на серці свято,

І щоб тривога боком обминала,

Усмішка ніжна й  рідні руки обнімали.

Так треба для людини  зовсім мало:

З країв далеких щоб дорога повертала

У рідний дім, де  жар в каміні тліє,

У холод, чи в мороз тебе зігріє.

Так небагато треба для людини :

Щоб вітер остудив  в спекотну днину.

Щоб спокій в серці, затишно у домі.

І хтось про тебе думав в світі цьому.

Щоб дома хтось тебе міг дочекатись

Й було до кого завжди повертатись…

Щоб виглядав тебе біля порога,

Коли ідеш з далекої дороги.

Як небагато  треба для людини!-

Щоби любила і її любили,

І очі щастям щоб  завжди сіяли-

Для радості людині треба мало…

Давай зустрінемось у Львові

                     Давай зустрінемось у Львові

                     І поговорим про Париж.

                     Розкажеш нам  про загадковий

                     Монмартр, про вежу, як живеш

                     В далекім романтичнім краї,

                     Чи серце іноді щемить

                     Від туги… Ми тебе чекаєм!

                     Це буде неповторна мить!

                     В старій кав’ярні, в місті Львові

                     Зберемось у осінній день

                     На теплу задушевну мову.

                     Своїх заведемо пісень.

                     Згадаєм тих, котрі далеко,

                     Роки, що більше не вернуть,

                     І знов, як восени лелеки,

                     Полинемо в далеку путь…

                     Додому, в рідний край чудовий

                     Ти тільки повертай скоріш.

                     Бо ми ж зустрінемось у Львові

                     І поговорим про Париж.

Не буває любові багато...

                           Не буває багато любові.

                           Почуття це величне, як свято,

                           Як веселки вогні кольорові.

                           Не буває любові багато.

                           І лікує вона , й зігріває,

                           Наче пісня звучить  ніжним словом ,

                           Цвітом в серці вона проростає.   

                           Не буває багато  любові .

                           Всі , хто любить, цю істину знають:

                           Не буває любові  без болю.

                           У житті лиш один раз  кохають,

                          Потім  схожих шукають з любов’ю,

                          Що неначе маленька пташина,

                          Непідвладна ні часу , ні долі.

                          Серця поклик, гаряча іскрина…

                          Не буває багато любові .