Життя дається на добро

Життя дається, щоб добро творити,

Воно-наставник наш і наш суддя.

Людина ж- часточка земного світу,

У морі крапелька і  Всесвіту  дитя.

У пошуках любові, щастя , долі

Шукає  смисл  та істини життя,

Відлічує хвилини, дні  і роки…

А час летить , немає    вороття.

Летить вперед так стрімко, швидкоплинно,

Добро і зло всім суджено пізнати-

Відчути щастя радісну хвилину

І пережить розлуку, біль і втрату.

Життя дано нам, щоб добро творити-

Робіть його- і вам стократ воздасться.

Бо ми прийшли на світ, щоби любити,

У цьому є людське найбільше щастя.

Ідем, послухаємо дощ

Ідем, послухаємo   дощ,

Про що він надворі шепоче.

Вмостився тихо за вікном…

А може він до хати хоче ?

І  проситься в вікно до нас?

Краплини в шибу барабанять.

В такий осінній теплий час            

Вони і нас до себе манять.

Легенький дощик- пустунець!

У нього очі- намистини

Біжать грайливо навпростець

У сад. А там через долину-

У  ліс…І губляться у кленах.

Ідем, послухаємо дощ.

Про що говорить він деревам?

Мрійливий романтичний дощ!

Він поїть  квіти- королеви

Солодким трунком  уночі.

А потім життєдайним хмелем 

Із хмари ллється, плачучи.

Як хоче теплий дивний дощ,

Щоб і його також  чекали!

Щоби любили ,виглядали!..

Ідем, послухаємо дощ…

Вже й минуло літо

                           І не зоглянулися, як минуло літо,

                           Травами замаєне, росами умите,

                           Зорями вколисане звечора до рання,

                           Польовими квітами вишите убрАння.

                           Сонцем заціловане, гомінке, звабливе,

                           Веселково-радісне літечко мінливе

                           Відлетіло піснею в теплий край з птахами.

                           Змінилося слізною панною з дощами,

                           Сивими туманами, жовтооким світом,

                           Золотими барвами… Вже й минуло літо.