Багато
в ньому дивовиж буває.
Кому
і що воно напророкує,
Повірте, наперед ніхто не знає.
В одного доля- як рушник шовковий,
Широко стелиться, легенько в’ється:
В житті усе складається чудово,
Високої кар’єри він доб’ється.
І якнайкраще усі справи будуть,
Клопоти обминатимуть і лихо,
Як в Бога за плечима- скажуть люди
І не одне йому позаздрить тихо.
А інший, що на долю нарікає,
Сердега в негараздах завжди б’ється.
Як жити, що робити- він не знає,
В житті
у нього все не так вдається.
Хто долю наперед нам визначає?
А чи зірки вгорі не так зійшлися?
Часом буває, що і ми благаєм
Жорстокий час на хвильку зупиниться.
На долі тлі життя своє малює:
Свій візерунок- успіхи, невдачі.
Життєвий потяг швидко так мандрує
Дорогою везіння та удачі.
Та наших побажань, на жаль, не чує
І
про обіцянки миттєво забуває.
Помилки наші доля нам дарує,
В життєвій книзі сторінки гортає.