Я просто п'ю ранкову каву

Я просто п’ю ранкову каву.

Танцює літо за вікном.

Запрошує мене  ласкаво

Потанцювати з ним разом.

А з літом поряд-гарний , жвавий

Веселий Вітер-молодець.

Моргає мальвам кучерявим

І водить квіти у танець.

Легенький дощик поспішився-

І він до танців має хист!

Із  матіолами крутився

У вальсі юний танцюрист.

Ромашки, і собі, сестрички-

Від інших їм не відставать-

Росою чисто вмили личка

І, нумо, польку витинать!

Що ж, танці видались   на славу!

Мабуть, і я  до них піду…

Я просто п’ю ранкову каву.

Танцює літо у саду!

Світло-тінь

Чудові квіти  таємничі , дивні

На згадку хтось  мені подарував.

Букет незвичний  і такий чарівний

Мене неначе  в казку  повертав.

Тут світло й тінь…і тільки гра уяви,

Бо ж тінь сама без світла не буває.

А горді квіти  дивляться  ласкаво,

Ніби привіт  хтось ними посилає.

Яскраві квіти …Поряд чорне і  й біле…

В одному серці зло й добро буває?

Любов і гордість поряд йдуть несміло…

Чому в житті так є?- ніхто не знає.

Тут світло й тінь… Як ніч  і день погідний,

Як  радість  й сум, що часом насуває,

Мороз і спека, хтось чужий і рідний,

Як без розлуки зустріч не буває…

Слово

Слово заіскрилося веселкою В серці влаштувало дивосвіт. Одою, романом, чи новелою Посилає весняний привіт. Може бути ніжне і гаряче, Кришталево чисте, як сльоза. А бува- від слова серце плаче- Ранить воно гірше від ножа. Чи, буває, колоситься віршами, В пісні розмовляє із тобою. Сили у людей немає більшої Слова, що промовлене з любов’ю.

Синій вечір

Тихий -тихий синій вечір

Опустився нам на плечі,

Всіяв небо міріадами зірок.

Ясен місяць випливає,

Зорі на собі  гойдає,

Виплітає з них мереживний  вінок.

Тихий -тихий вечір синій …

Тихо шепче у долині

В синій колір пофарбована трава.

Хвиля  в річечці хлюпоче,

Наче щось сказати хоче,

Срібні хвильки біля берега хова.

І на квіточках росинки,   

Діаманти- намистинки,

В сяйві місяця  перлинами блистять.

Братик- вітерець літає,

Ледве  деревця хитає,

Щось листочки між собою шепотять.

Соловейко на калині

Почина пісні чарівні,

Дивна музика лунає де-не-де..

Опустився нам на плечі

Тихий вечір, синій вечір

У казкову ніч з собою нас веде .

Людей ми різних зустрічаєм

В житті людей ми різних зустрічаєм Хтось допоможе, хтось тебе штовхне Коли впадеш – один іде й минає, А інший – дружньо руку простягне. Є люди, що уваги не вартують, Від них подалі хочеться триматись. А є такі, що голос лиш почуєш – Зупинишся, щоб краще розглядати, Чи слухати слова поради щирі, Або підтримки голос їх пригожий. В тих людях рідкісне щось, особливе. І люди ці – душі посланці Божі.