Із циклу "Філософія життя"

Життя дається, щоб добро творити

Воно-наставник наш і наш суддя.

Людина ж- часточка земного світу,

У морі крапелька і  Всесвіту  дитя.

У пошуках любові, щастя , долі

Шукає  смисл  та істини життя,

Відлічує хвилини, дні  і роки…

А час летить , немає    вороття.

Летить вперед так стрімко, швидкоплинно 

Добро і зло всім суджено пізнати-

Відчути щастя радісну хвилину

І пережить розлуку, біль і втрату.

Життя дано нам, щоб добро творити-

Робіть його- і вам стократ воздасться.

Бо ми прийшли на світ, щоби любити,

У цьому є людське найбільше щастя.

Берег дитинства

У житті є у кожного » Берег дитинства» -

Там, де море казок і де сни чарівні,

Де не можна ніяк на красу надивитись

І куди  б повернутись хотілось мені.

Там, де мрії мої на рожевих вітрилах

 Часто вели мене до чужої землі.

Де малою, бувало, не раз я носила

З лісу квітів весняних букети малі.

Там хмарки білокрилі пливуть кораблями.

А за ними дитинство моє безтурботне летить.

Притулитись там хочу до тата і мами,

І маленькою стати іще б хоч на мить.

Там , де перше кохання  і перший цілунок

Залишаються в пам’яті на все життя,

Де під вікнами квітів   п’янить хмільний трунок-

Жаль, немає до цього назад вороття.

Свіжий хліб із печі особливо там пахне,

Фото в рамках старих, рушники на стіні…

Гріє «Берег дитинства» мій сонечко ясне,                

Тільки більше туди не вернутись мені….

Книга життя

                           

                           Книга життя щодень складніша,

                           Все більше у ній списаних листків.

                           Є важчі дні, а є і дні простіші,

                           Уява, мрії й образи із снів.

                           Відкриєш часом книгу, прочитаєш,

                           Всміхнешся, чи сльозу зітреш рукою,

                           Забудеш щось, а може пригадаєш…

                           Твоє життя- воно завжди з тобою.

                           Твоє життя- воно таке вразливе,

                           Змагаються добро і зло у світі.

                           Щоб в книзі сторінки були щасливі,

                           Добро потрібно для людей творити.

Учіться слухать  тишину!

Коли кує зозуля в лісі,

Блищить роса в пелюстках квітів,

Коли метелики над ними

Тріпочуть крильцями малими…

Умійте чути тишину!

Коли в блакитнім небі хмари,

Мов лебеді, шукають пари.

А там , під ними. кораблями

Вже журавлі летять ключами.

Умійте чути тишину!

Коли дзвенить малий струмочок,

Чи вітер залетів в гайочок

З берізками порозмовляти,

Й листочки ніжно погойдати…

Умійте чути тишину!

В ній звук дощу і грому голос.

В ній пісня, що співає колос,

Коли зерно в нім достигає…

В ній дзвінко жайворон співає.

Умійте слухать тишину!

Вона із травами шепоче-

Їм казку розказати хоче…

А я – в цій казці. В вітрі. В громі,

 Я- в квітах, я – в дощі сліпому…

Я вчуся слухать тишину!