До Спаса яблучного

За вікном останній місяць літа

До нас в шибу радо зазирає:

-Гей! Спішіть-но фрукти освятити!-

Спас Яблучний приязно гукає.

Покладемо в плетені корзини

Сливи, груші, яблука медові.

Все, що у саду нашім вродило-

Літечка дарунки пречудові.

Абрикоси, яблука рум’яні

Гілля тяжко до землі згинають…

Пахне садом аромат духмяний.

 Сад у гості осінь виглядає.

Вітерець ледь чутно лист  колише,

В небі ключ пташиний відлітає.

За вікном останній місяць літа

Нам привіт прощальний посилає…

            

Колисанка

                                 Із циклу "Віршики-смішарики для моїх                                           школяриків"

Місяць світить зоряну доріжку,

Мама нахилилась   біля ліжка,

Колискову лагідно співає,

Донечку маленьку колихає.

-Люлі, люлі, спи, моя дитино,

Заховалось  сонечко в хатину,

Спить, відпочиває в лузі вітер,

У травичці вже поснули квіти.

Соловейко тьохкає у гаї-

Пташенятам  пісеньку співає.

Будуть спати малі солов’ятка-

Спи і ти, засни, моє малятко.

Немовлятко усміхнулось мило-

Мабуть, у  сні  Ангела   зустріло.

Заблищали  ніжно оченята,

Той   Ангелик-  любі  мама й тато.

Очі бувають різні

А очі у жінок бувають різні

У них то спокій, а то буря   суне.

Як блискавка бувають часом  грізні,

А то сміються вже завзяттям юним.

Бувають темні,  мов осіння  нічка,

Чи голубі- неначе два озерця.

Їх погляд чистий, як прозора річка,

Що проникає десь глибоко в серце.

Бувають втомлені , або веселі,

Сумні, замріяні,  як після літа- осінь.

Жіночі очі -  сонечко в оселі  -

Тепла і ніжності  в очах жіночих досить!

Бувають  радісні, покірні і слухняні,

Зелені, карі, чорні… Ще грайливі,

Ласкаві, вірні, люблячі , кохані...

Найкращі очі у жінок- щасливі!

Зустрічі нежданні, випадкові...

                            Випадкові зустрічі,  нежданні

                            Інколи стають  такі  бажані,

                            Наче подих вітру в літню спеку,

                            Зірка в небі, що горить далеко.

                            Зустрічі  нежданні, випадкові,

                            Промениться радість в кожнім слові.

                            Подарунок долі, чи капризи?               

                            У життя такОж  свої  репризи…

                            Може й випадковості немає,

                            Звище так задумано, хто знає…                            

                            Як  відлуння  давньої любові

                            Зустрічі бувають  випадкові.

Кожна людина – неповторна. У кожної душа своя: У когось –біла, в когось – чорна, Або- добро, або – сміття. У кожної- свій біль і радість, Свої думки, свої надії. Одна душа цвіте в любові, Інша- у бруді іржавіє. Талант є в кожної людини, Ним скористатися важливо. В одній- добро і радість сходять, А в тій- тверда холодна крига. Кожна людина- неповторна… Та найбагатша та буває, У кого скарб- краса духовна Людей любов’ю зігріває