Ти читаєш мої вірші?

                           Ти читаєш мої вірші?

                           Хто ти, критик, чи товариш?

                           Може краще хтось напише,

                           А я- так, собі на радість

                           Часом пишу…Чи буває

                           Опишу сумні картини,

                           Коли туга серце крає.

                           І ділюсь з тобою ними.

                           Мої вірші-подарунок

                           І для тебе, і для інших,

                           Для душі солодкий трунок...
                           Ти читаєш мої вірші…

Такі тендітні плечі в матерів

                               Такі тендітні плечі в  матерів.

                           А скільки всього на собі тримають!

                           Любов’ю гріють дочок і синів,

                           Родинний дім від зла оберігають.

                           У мами плечі- захист від біди,

                           А руки- ніби найніжніші крила,

                           Якими в спеку , а чи в холоди

                           Матуся-горлиця дітей укрила.

                           Матусі серце- море доброти,

                           Якою  діток  щедро наділяє,

                           В життєві виряджаючи світи…

                           І вдячності  у них не вимагає.

                           А погляд в неї - промені тепла,

                           І очі- як світанки росянисті .

                           Матусі мова піснею пливла

                           І птахою здіймалась в небо чисте.

                           Всміхнеться мама- спокій на душі

                           І слів бальзам, що серце зігріває

                           Так солодко сплітається в вірші,

                           Що через роки в пам’яті спливають.

                           Крізь сніг і дощ, туман чи злу негоду

                           Коли розради й допомоги треба-

                           Вона прийде у будь яку погоду,

                           Розвіє хмари на душі і в небі.

                           І не боїться грому, ні вітрів,

                           Ні  сили злі її не налякають…

                           Бо хоч тендітні плечі в матерів,

                           Та мами цілий світ на них тримають.

Жіночий вік

                             

Жіночий вік-  весни ясне світання,

Таке тендітне, мов квітки   весняні,

Стрімкий, жагучий водоспад  кохання,

Що юне серце, мов вином,  дурманить.

Жіночий вік- як буйночубе літо -  

п’янить ночами,  ранками чарує.

Росою вмитий, спекою  зігрітий

У серці щастя і любов малює.

А вік жіночий від душі залежить,

Його, мабуть, і рахувать не варто     

Хто любить літо- той зими не знає,

Хоч півжиття поставлено на карту.

Жіночий вік- як осінь золотиста-

Барвистим листям в небо відлітає,

В промінні сонця золотом іскриться,

Вогнем багряним серце спопеляє.

Жіночий вік…В зимові білі ночі,

Коли сніжинки падають лапаті,

Ви зазирніть коханій жінці в очі…

Жіночий вік не треба рахувати!