А
скільки всього на собі тримають!
Любов’ю
гріють дочок і синів,
Родинний
дім від зла оберігають.
У
мами плечі- захист від біди,
А
руки- ніби найніжніші крила,
Якими
в спеку , а чи в холоди
Матуся-горлиця
дітей укрила.
Матусі
серце- море доброти,
Якою діток
щедро наділяє,
В
життєві виряджаючи світи…
І
вдячності у них не вимагає.
А
погляд в неї - промені тепла,
І
очі- як світанки росянисті .
Матусі
мова піснею пливла
І
птахою здіймалась в небо чисте.
Всміхнеться
мама- спокій на душі
І слів бальзам, що серце зігріває
Так
солодко сплітається в вірші,
Що
через роки в пам’яті спливають.
Крізь
сніг і дощ, туман чи злу негоду
Коли
розради й допомоги треба-
Вона
прийде у будь яку погоду,
Розвіє
хмари на душі і в небі.
І
не боїться грому, ні вітрів,
Ні сили злі її не налякають…
Бо
хоч тендітні плечі в матерів,
Та
мами цілий світ на них тримають.
Немає коментарів:
Дописати коментар