Диво - ніч

                      В небі знову суєта і рух,

                      Скрізь дзвінкі мелодії лунають.

                      Одягає Миколай кожух,

                      В саночки з Ангелами сідає.

                      В ніч зимову він униз спішить,

                      До малят, які його чекають.

                      Зіронька попереду  летить

                      Саночкам дорогу осяває.

                      Темна нічка зорі розсипа,

                      У вікно лукаво заглядає.

                      Над землею казочка літа.

                      У цю ніч на диво всі чекають.

Їде Святий Миколай

Темна нічка надворі , сяють зорі угорі.

Ясний місяць їх гойдає , світлом землю осипає.

Вечорової  пори  чути срібний  дзвін згори.

То під хор Ангелів дивний  саночки спішать чарівні.

В санках, як велить звичай,  їде Святий Миколай.

Поспішає до малечі  в цей чарівний тихий вечір.

У санках везе дари  для чемної дітвори.

З ним  спішаться Ангелята, щоб дарунки роздавати,

Златі, Ромчику, Даринці  в Миколая є гостинці!

Стала нічка на порі , засвітила ліхтарі.

В темнім небі зорі сяють,  Миколая скрізь чекають.

Вечір…Тиша…Казка… Рай… Миколаю, поспішай!

У небі нині суєта

У небі нині також суєта…

Готуються Ангелики до свята

Сніжинки розсипають- красота!

Збираються  колядки йти співати.

На Новий рік, чи в ніч перед Різдвом

(Цих свят вони також, як ми, чекають)

Сніжинкою, чи пташкою в вікно

Для нас  привіт із неба посилають.

Частенько думають вони про нас,

До наших душ відкрита їм дорога,

В тривозі, в радості, чи в горя час-

Завжди прийдуть  комусь на допомогу.

Їм видно все згори: чи крадькома

Хтось плаче, чи радіє від утіхи…

Хоч на землі із нами їх нема,

Вони в серцях у нас, а ми- у їхніх.

Сніжинки білі падають згори,

Ангелики їх щастям прикрашають…

Зимової вечірньої пори

Вони на свято, як і ми, чекають.