В Торонто -сніг, у Львові -дощ зі снігом

Десь у Торонто знову випав сніг,

Зима собі помандрувала далі.

А в місті Львові падає до ніг

Холодний дощ  з краплинами  печалі.                      

Летить печаль сніжинками згори.

Тебе не повернути, не здогнати…                  

Холодні й досі поміж нас вітри

Весні, чомусь, не хочуть  уступати.

Жодних дзвінків…ні  зустрічей нема,

Забули все, чи може не схотіли…

У Львові- дощ, в Торонто –знов зима.

Усі сліди дощі із снігом змили.

Іде дощ, як завжди. Сміюсь.

Іде дощ, як завжди. Сміюсь. Знову я поспішаю до тебе. Іде дощ. Ну і що?Дивлюсь, Як сміється над нами небо. За вікном іде дощ. Дивак! Дивосхили сльозами миє. Лиш би сонце в душі…Отак! Дощ нас зовсім не розуміє. Знову йде, як завжди. Нехай! Та зустрінемося з тобою. Іде дощ…Все одно чекай, Бо ж пов’язані ми любов’ю. Поспішаю. Йде знову дощ. Кілометри долають шини. Серед вулиць гулких і площ Мерехтять його намистини. Дощ іде і співа пісні, Коромислом веселка сяє. А слова у пісень прості: -Поспішай, я тебе чекаю. А слова у пісень прості Ми писали з тобою разом. Хай не буде дощу в житті- Ми удвох це йому розкажем. Іде дощ… Як завжди… Сміюсь…

Що означає бути милосердним

Що означає бути милосердним: Любити інших, як самого себе, Допомагати людям щиросердно У справах і духовних всіх потребах. Хлібом голодного нагодувати, Терпіння виявляти й добрим бути, Подорожуючого в дім прийняти , А нагого - потрібно зодягнути. Недужому годиться послужити, Відвідати- хто кару відбуває. Якщо помер- по честі схоронити- Цього людини тіло вимагає. Ще чистої джерельної водиці Подати комусь- спраги хай не чує… Та і душа в людини, як годиться, До себе милосердя потребує. Ненавченого- розуму навчити, У сумніві пораду добру дати, Як по Законах Божих треба жити. На путь розумний грішних навертати. Потішити, коли сумна людина, Образу й кривду знести терпеливо, Прощати друзям й недругам провини… Бо ж милосердя- це велике диво, Котре дається звище нам, від Бога, В молитві за живих й кого немає, Як свідчення братерської любові. Нехай дитина кожна пам’ятає! (Можливо пригодиться комусь із колег при вивченні з молодшими учнями поняття "милосердя")

Рідна пісня мами

                        Пригадала якось , як співала мама…

Ніби зазвучала пісня та ласкава.

Чарувала трунком- в душу впало слово-

В пам’яті лишилась пісня колискова.

Як вода джерельна пісня лилась тихо,

Розливала ласку,  відганяла лихо.

Матусина пісня- мов чиста криниця,

І досі у серці променем  іскриться.

Ніжна і співуча, і довіку мила…

В маминої пісні виростають крила.

Теплі , рідні звуки ген  під хмари зносять,

Проростають в дітях  золотим колоссям.

Пісня найрідніша…Пісня колискова.

Солов’їна, щира, вічна, калинова…

Сили і наснаги з неї набираю.

Рідна пісня  мами всіх оберігає.

Весна

А десь під снігом вже встає весна, Земля промерзла очі відкриває, Радіє сонцю і теплу вона, Весняну пісню вітер починає. Притихлий ліс підспівує йому, Вже й пролісок збудився несміливо. Тендітний , ніжний- він почув весну І розпускає пелюстки красиві. Пливе над лісом аромат п’янкий. Іде весна- та хто ж її не хоче! І світ такий чудовий навкруги, І вітерець легесенько лоскоче… Вона вже близько -рання, запашна Барвиста, тепла, наче дивна казка! І в наші сни також іде Весна, А з нею – у душі тепло і ласка.