Стареньке фото довго розглядаю,

На нім обличчя впізнаю знайомі.

Між вчителями маму я шукаю...

Враз захотілося поїхати додому...

В своє село...Пройтися по стежинах,

Які я  ще малою протоптала,

Вклонитись хаті, школі, де училась,

Відвідати  своїх подруг ...Згадала...

А тут, напевно, осінь - день погідний,

У руках- квіти, ясно сонце сяє,

Обличчя вчителів- до болю рідні-

Багато з них вже серед нас немає.

Вдивляюся. Шкільні згадала роки:

І ми, було, на лавочках сиділи,

З цієї школи йшли у світ широкий,

Бо стати вже дорослими хотіли.

За нами двері ці  закрила школа…

Нова гостинно учнів привітала.

Здається, все було, неначе вчора…

До болю щемно на душі…Згадала…

Усі ми родом із дитинства:

З любові батьківської й ласки,

З пісень, наспіваних  в колисці,

Із слів  бабусиної казки.

З дитинства родом  всі ми вийшли:

Із книжок перших незабутніх,

З досягнень, радощів, усмішок

І материнських слів напутніх.

Усі ми із дитинства родом.

Та рік за роком виростаєм,

Дорослішаємо…А згодом

Назад в дитинство повертаєм

З дітьми , чи внуками своїми,

У спогадах, а чи у думці,

Із фотознімками старими,

(переглядаєм наодинці).

Бо всі ми родом із дитинства!

Нам світу цього не забути!

Туди разом далеко й близько.

Та не прокладені маршрути

У світ добра і світ надії,

В якім життя бере початок.

Усі ми родом із дитинства,

Куди не можна повертатись.

Життя – складне. У  ньому так буває,

Що іноді готує нам  сюрпризи.

То радощі, то смуток наступає,

То пауза  у ньому,  то – реприза.

Життя – цікаве. Бо і так буває:

Коли  людей у ньому зустрічаєм,

Спочатку придивляємось, вивчаєм,

А згодом найріднішими приймаєм.

Життя – учитель…І само навчає

На помилках, як треба поступати.

Жорстоке також, адже заставляє

За кожен гріх ціну велику дати.

Життя – чудове! І його принади

У почуттях  високих розквітають,

Коли лунають звуки серенади,

Що під вікном закохані  співають .

Життя- красиве!  А краса у ньому

В світанку й зорях, в пісні стоголосій,

У шумі моря, у струмку дзвінкому,

В пташиних трелях, що весну приносять.

І ще… і ще…Яким назвати словом

Життя-  те найдорожче, що в нас є:

Привабливим, барвистим, чи казковим?

І неповторним також воно є.

І добрим- заставляє  нас прощати,

І  вчить-як  треба кожну мить цінити.

Його уроки варто пам’ятати….

Життя само навчить, як треба жити.

У кожного в душі куточок є

Маленький, про який ніхто не знає.

До нього ключ не кожен  підбере,

Допоки суть його не розгадає.

В куточку тім таємне прожива:

Біль, каяття,  приховані надії,

Несказані комусь там є  слова,

Вагання, чи самотність, світлі мрії.

Куточок той- твій власний дивний світ,

Який  ти сам зумів створить  для себе,

Там  таємниці кличуть  у політ

До зір яскравих у високе небо…

У кожного такий куточок є,

В який нікого ми не допускаєм.

Та раптом хтось до нього ключ знайде,-

Всі потайки з надією чекаєм.