середу, 24 жовтня 2018 р.


Дощить…Ну, ще б! Надворі, звісно,осінь!
Вже Листопад  поглипує у двері ,
Чекає несміливо, що запросять
Його, нарешті,   в гості до оселі.
Щечасом  падолист кружляє в танці,
Неначе знак, що все в житті минає.
І, одягнувши золоті сап’янці,
Поволі Жовтень місце уступає.
Іде наступний,  вітром завиває,
Вночі лякає сивим морозцем,
Довкола сірі фарби розкидає.
Між них гуляє мокрий сніг з дощем.
Земля і небо у одному тоні.
У спогад канув золотий розмай.
Стоїть самотньо  Осінь на пероні,
Чекає поїзд у далекий край.
 ©






понеділок, 22 жовтня 2018 р.



Сьогодні львівська осінь з кави,
А вчора була з шоколаду.
Хитрунка! Дивиться ласкаво
І посміхається так радо.     
Мандрує містом у трамваї,
Казки розповідає левам,
Відпочиває у кавярні.
А потім, наче королева,
До гаю в золотій короні
Іде гуляти гонорово.
На ратуші у дзвони дзвонить
Пустунка- осінь в місті Львові.
                               ©


неділю, 21 жовтня 2018 р.

Тепло останнє сонце віддає 
Гарячим квітам осені сумної.
То з кленом золотистим заграє,
А то із пожовтілою вербою,
Що опустила віти до води 
Й собі із літа в осінь заглядає.
Спішить нагрітись, йдуть, бо, холоди,
Не за горою Листопад чекає.
На вітрі ще мереживом летять
Тоненькі нитки бабиного літа.
Втомився Жовтень листя фарбувать, 
На гойдалці вмостився відпочити.