Тепло останнє сонце віддає 
Гарячим квітам осені сумної.
То з кленом золотистим заграє,
А то із пожовтілою вербою,
Що опустила віти до води 
Й собі із літа в осінь заглядає.
Спішить нагрітись, йдуть, бо, холоди,
Не за горою Листопад чекає.
На вітрі ще мереживом летять
Тоненькі нитки бабиного літа.
Втомився Жовтень листя фарбувать, 
На гойдалці вмостився відпочити.