Роздуми

                                               Життя людське таке різноманітне…

                                Багато в ньому дивовиж буває.

                                Кому  і що воно напророкує,

                                Повірте, наперед ніхто не знає.

                                В одного доля- як рушник  шовковий,

                                Широко стелеться, легенько  в’ється:

                                В житті усе складається чудово,

                                Високої кар’єри  він доб’ється.

                                І якнайкраще  усі справи будуть,

                                Клопоти обминатимуть і лихо,

                                "Як в Бога за плечима " - скажуть люди

                                І не одне йому позаздрить тихо.

                                А інший, що на долю нарікає,

                                Сердега в негараздах завжди б’ється.

                                Як жити, що робити- він не знає,

                                В житті  у нього все не так  вдається.

                                Хто долю наперед нам визначає?

                                А чи зірки вгорі  не так зійшлися?

                                Часом буває, що і ми благаєм

                                Жорстокий час на хвильку  зупиниться.

                                На долі тлі  життя своє малює:

                                Свій візерунок- успіхи, невдачі.

                                Життєвий потяг швидко так мандрує

                                Дорогою везіння та удачі.

                                Та наших побажань, на жаль, не чує

                                І про обіцянки миттєво забуває.

                                Усі помилки   доля нам дарує,
                                В життєвій книзі сторінки гортає.

Доля

                           У світі випадковостей немає:  

                           Усе в житті нам доля посилає.       

                           Для когось-радість, чи  випробування,                       

                           А ще для  когось- горе і страждання.

                           Комусь шле зустріч, іншому--розлуку,

                           Одному шле кохання, або муку

                           І біль душі ще комусь посилає-

                           У долі випадковостей немає.

                           Вона така… циганка норовлива,

                           Прихильною буває, чи –лінива.

                           І не минуть її, не обійти…

                           Та долю треба  у  житті  знайти.

                           Вона чарує десь  у високості,

                           До кожного в житті приходить в гості,

                           Несе-  кому,  що треба в певний час…

                           Сама усе вирішує за нас.

Дорога до себе

Вокзал.Перон.Гудок- і поїзд рушив

Куди тепер прослалася дорога?

Крилом неспокій огортає душу:

Що попереду- радість, чи тривога?

А за вікном картини пропливають:

То ліс, то поле… Осінь, чи ще літо-

Природа щедро барви наділяє,

Лежать туманами долини вкриті.

В степу десь вітер пісню починає,

Чи хмара  раптом навпіл крає небо.

До творчості дорога пролягає,

А   чи до пізнаннЯ самої себе?

Вона важка- до пізнання дорога-

Не зовсім просто нею мандрувати.

Надія лиш на себе і на Бога-

Неспокій, страх та сумніви долати.

І я- по ній… Широкий шлях лягає.

Вокзал. Перон.Гудок –летить дорога.

Немало терну спереду чекає

На шляху, що веде до перемоги.

Назустріч вітру поїзд поспішає…

Везе у світ надій і сподівання.

Крилом неспокій душу огортає:

Важка дорога до свого пізнАння.

Перегортаю сторінки життя...

                           Перегортаю сторінки життя,

                           Мов книгу починаю я писати:

                           Спереду  -  невідоме майбуття,

                           Що пройдено- уже не  наздогнати.

                           У книзі букви- то неначе дні,

                           На сторінках життя роки складають.

                           Бувають і веселі, і сумні-

                           Життя одне,  повторення немає.

                           Радію дню, що з сонцем  настає,

                           Росі ранковій, що траву укрила.

                           Я вдячна Богу, що мені дає

                           Наснагу, силу й для польоту крила.