Куди тепер прослалася дорога?
Крилом неспокій огортає душу:
Що попереду- радість, чи тривога?
А за вікном картини пропливають:
То ліс, то поле… Осінь, чи ще літо-
Природа щедро барви наділяє,
Лежать туманами долини вкриті.
В степу десь вітер пісню починає,
Чи хмара раптом навпіл крає небо.
До творчості дорога пролягає,
А
чи до пізнаннЯ самої себе?
Вона важка- до пізнання дорога-
Не зовсім просто нею мандрувати.
Надія лиш на себе і на Бога-
Неспокій, страх та сумніви долати.
І я- по ній… Широкий шлях лягає.
Вокзал. Перон.Гудок –летить дорога.
Немало терну спереду чекає
На шляху, що веде до перемоги.
Назустріч вітру поїзд поспішає…
Везе у світ надій і сподівання.
Крилом неспокій душу огортає:
Важка дорога до свого пізнАння.
Немає коментарів:
Дописати коментар