Вечір на землю повільно спадає,

Світ ароматом п’янким обіймає.

Хвилі  шепочуть  мелодію моря,

Серце із ними співає в мінорі.

Море і я…І немає  нічого.

Місячне сяйво встеляє дорогу,

Що простяглася під зоряним небом,

Ту по якій поспішаю до тебе…

Ніч ворожила, своє  чаклувала,

                            Час насолоди  для нас дарувала.

Зорі розсипали світло  сріблясте,

Море безмежне  бажання  і щастя.

Нас повінчала  сьогодні з тобою

Мить божевілля, що зветься любов’ю.

Небо і море в обіймах сплелися,

Наче дві долі назавжди зійшлися.

Все починається з любові.

У ній життя бере початок.

Все починається з любові:

Батьківська радість, мама й тато

І колискова немовляти,

І ніжний шепіт, тиха ласка,

І пісня, і чарівна казка,

Натхнення творче, чи робота,

Про когось  іншого турбота-

Все починається з любові…

І ненависть, і перші  кроки,

Стежина, що у світ широкий

Веде. І страх, і сум, чи туга,

Хороший друг, а  чи подруга,

Уява, мрія, перше слово,

Розмови тихі, вечорові,

Любов до матері, дитини,

До свого роду, до країни,

До пісні, до своєї мови-

Все починається з любові…

Сонце залягло на небосхилі,

День у нас з тобою відібрало.

Парасолю чорну ніч розкрила,

Тихо-тихо на будинки впала.

І чарівні польові квітки

Від людей свою красу сховали,

Загорнули ніжні пелюстки,

мов малята, спати полягали.

Зрідка десь листочки шелестять,

Місяць дивні перли розсипає,

Зорі діамантами блистять

І ,здається, казка наступає.

Ніч з собою загадку несе

 Під її величним покривалом

В спокої дрімає тихо  все,

Ну а  ми чарівних снів чекаєм.

У яких лиш тільки я і ти

Над землею птахами літаєм…

Помандруєм в зоряні світи…

Може ми любов наздоганяєм?

Може…Але не наздоженем.

Небо ясним променем палає…

Знову встає сонце новим днем,

Нам солодкі спогади лишає...

                           

Скільки років маю- не біда

Очі запальним ще блиском сяють.

Я в душі ще зовсім молода.

Хай роки летять, я не спиняю.

Ще весна моя не одцвіла,

Пісню ще свою не доспівала.

Я в душі ще зовсім молода

І мені ще років дуже мало.

Скільки маю років-всі мої

У  куточку серця десь сумують.

Я ще зовсім молода в душі

І у мріях райдуги малюю.

Скільки років маю- не скажу

Як і перше солов’ї співають

З оптимізмом по житті іду

З солов’ями ранки зустрічаю.

Скільки років маю- не біда.

Не дивись, що  стала трохи сива.

Я в душі ще зовсім молода.

Та хіба це так уже важливо?

Кожна людина – неповторна.

У кожної душа своя:

У когось –біла, в когось – чорна,

Або- добро, або –сміття.

У кожної- свій біль і радість,

Свої думки, свої надії.

Одна душа  цвіте в любові,

Інша- у бруді  іржавіє.

Талант є в кожної людини,

Ним скористатися важливо.

В одній- добро і радість сходять,

А в тій- тверда холодна крига.

Кожна людина- неповторна…

Та  найбагатша та буває,

У кого скарб- краса духовна

Людей любов’ю зігріває.

Зорі падали

                           Зорі падали у траву,

                           На спочинок просились в нОчі,

                           Починали пісню нову,

                           Що без слів. Розмовляли очі.

                           Зорі падали в кОтрий раз

                           З круговерті синього неба.

                           Чи потрібні слова  у  час,

                           Коли  очі мовлять за тебе?

                           Зорі падали знов і знов,

                           Срібло-золото розсипали.

                           Над землею пливла  любов,

                           Доокола світ чарувала.

                           Зорі падали…як тоді

                           У чарівні звабливі ночі,

                           Коли ще були молоді…

                           Все за тебе сказали очі.
                           Зорі падали. Все життя
                           Так буває у літні ночі.
                           Хоч нема назад вороття,
                           Так чудово говорять очі.
                           Зорі падали...