Сонце залягло на небосхилі,

День у нас з тобою відібрало.

Парасолю чорну ніч розкрила,

Тихо-тихо на будинки впала.

І чарівні польові квітки

Від людей свою красу сховали,

Загорнули ніжні пелюстки,

мов малята, спати полягали.

Зрідка десь листочки шелестять,

Місяць дивні перли розсипає,

Зорі діамантами блистять

І ,здається, казка наступає.

Ніч з собою загадку несе

 Під її величним покривалом

В спокої дрімає тихо  все,

Ну а  ми чарівних снів чекаєм.

У яких лиш тільки я і ти

Над землею птахами літаєм…

Помандруєм в зоряні світи…

Може ми любов наздоганяєм?

Може…Але не наздоженем.

Небо ясним променем палає…

Знову встає сонце новим днем,

Нам солодкі спогади лишає...