субота, 4 березня 2017 р.

Як хороше просто жити!


Стрічати прозорий ранок.
І ароматну каву
Пити  вдвох на  сніданок.
Як хочеться просто співати,
Простягши до неба руки.
Від сонечка сили набратись.
Не знати  болю розлуки.
Як добре в палючу спеку
Води з джерела напитись,
Відчути радість безмежну,
Низько землі поклонитись.
Як гарно в осінньому лісі
Побачити  казку чарівну -
Різнокольорове  листя
Симфонію творить дивну.
Як треба життя цінувати
І сутність його зрозуміти.
Як добре турботи забути
І просто життю радіти!


четвер, 2 березня 2017 р.

Безцінний дар-життя

                           Безцінний дар-людське життя,
                           Немов маленька мить минає.
                           Йому немає вороття-
                           Не все у нім назад вертає.
                           Ні океани сліз гірких,
                           Таких терпких, таких солоних
                           Не допоможуть дітям тим,
                           Котрі застигли у поклоні,
                           Щоб шану татові віддать,
                           Поцілувати раз останній,
                           Ані згорьованим батькам,
                           Котрі від вибуху метану
                           Хоронять сина…
                           Нам усім
                           Хтось долю звище призначає.
                           Безцінний дар- життя- цінім !

                           Ніщо назад не повертає…

понеділок, 27 лютого 2017 р.

Написано давно багато слів...


                           Написано давно багато слів,
                           Та ще не було тих, найважливіших.
                           Крізь вітровії, відстані років
                           Життя вперед летить…Назустріч-тиша…
                           Мабуть не варто підганяти час,
                           Усе- як є, усе само собою.
                           В житті переплітаються не раз
                           Зима із літом, радість із журбою.
                           Як день і ніч, як вітер і вода,
                           Як дощ і сонце- два світи великі,
                           Такі ж, бо, різні –літо і зима.
                           Самотньо на морозі плачуть квіти…
                           Не стишує галопу час… летить
                           Кудись в сузіря Андромеди.
                           Написано давно багато слів,
                           Та ще найважливіші попереду.