понеділок, 14 січня 2019 р.

Не зарікайся від любові

В житті,немов на довгім полі,
Усяке може пострічатись,
Не обійдеш своєї долі-
Ні в чім не варто зарікатись.
В усмішці, погляді, у слові-
Вона сама тебе знаходить.
Не зарікайся від любові,
Що несподівано приходить
Мов дощ у спеку, сніг у травні,
Мов літечку зима зустрілась.
Не зарікайся від кохання,
Що десь у серці затаїлось.
Тривоги, радощі й невдачі-
Ти відпусти усі вагання.
Коли душа сміється й плаче,
Не зарікайся від кохання.

вівторок, 8 січня 2019 р.


Заглядала ніч в моє вікно,
Кликала у казку аж до ранку,
Де сніжинки, наче у кіно,
Танцювали в зорянім серпанку.
Де зимовий сад притих   у сні,
Між дерев сховались заметілі…
Чи  булО, чи снилося мені,
Що твої слова- пірїни білі
Холодом лягали на душі.
Кригою у серці замерзали
Почуття колишні.  І  чужі 
Ми, чомусь, з тобою раптом стали. 
Та і досі у душі болить,
Що було хмільним жагучим трунком.
Ніч останню добувала мить.
Уквітчав мороз вікно цілунком.
©



вівторок, 25 грудня 2018 р.


                            Двоє. Кохання . Хміль.
                            Гордість. Розлука. Біль…
                            Вітру цілунки. Жаль.
                            Змили дощі печаль.
                            Сльози. Щока. Думки.
                            Стали слова в рядки.
                            Вечір. Дзвінок.  Сама.
                            Поряд тебе нема.
                            Слово. Рядок. Вірші.
                            Боляче на душі.
                            Ніч . Заметіль. Сліди .
                            Що було- не знайти.
                            В танці кружляє сніг.
                            Килимом  теплим   ліг.
                            Серце б зігріть зумів-
                            Пізно. Немає слів .
                            Боляче на душі…
                            Вечір. Рядки. Вірші.


середа, 19 грудня 2018 р.


Захотілось літа між зимових днів,
Оберемків квітів, кольорових снів.
Поміж візерунками інею на склі
Захотілось очі бачити твої.
Піря розсипала  ворожка-зима,
Квіти - на подвірї, а тебе- нема.
Загубились, мабуть,  до серця ключі.
 А в  саду химери-тіні уночі
 Холодом лякають, хугою метуть,
Та про тебе, милий, згадку не зітруть.
Раптом захотілось, наче очі, снів,
Літа захотілось між зимових днів.
©

вівторок, 18 грудня 2018 р.


В небі знову суєта і рух,
Скрізь дзвінкі мелодії лунають.
Одягає Миколай кожух,
В саночки з Ангелами сідає.
В ніч зимову він униз спішить,
До малят, які його чекають.
Зіронька попереду  летить
Саночкам дорогу осяває.
Темна нічка зорі розсипа,
У вікно лукаво заглядає.
Над землею казочка літа.
В ніч таку  на диво всі чекають.

середа, 21 листопада 2018 р.


Я так довго тебе чекала.
Літо, осінь…а дні за днями
Вдаль летіли. Дощі змивали
Що несказане поміж нами.
Я так часто у снах читала
Дивні знаки , а чи  послання.
Пеленою  ніч огортала ,
Заховала твоє кохання.
Та чекала…у дощ і в спеку.
А  холодні вітри зносили
Наше щастя кудись далеко,
Повернути немає сили.
Не приходь уві сні, не треба,
Що було- не нагадуй знову.
Доля послана нам із неба
І  повтору нема в любові.
Я так довго тебе чекала…
©


субота, 17 листопада 2018 р.


Посивіли раптом, ніби я і ти...
Пелюстки тендітні в задумі стулили,
Донизу голівки сиві опустили.
Разом поєднались холод і краса
У пелюстках ніжних - дивні чудеса.
Це  для кого осінь  їх  розмалювала ?
Може щось природа нафантазувала?
А чи на морозі хтось покинув квіти?-
З болем розлетілись почуття, як вітер.
Квіточки  маленькі - ніжні і тендітні
Марять ясним сонцем, літнім днем погідним.
Від морозу квіти плачуть за теплом
Осінь на прощання  махнула крилом.
В інеї троянди - це незвичне диво -
Дивляться печально…Але ж як красиво!
Холод поморозив квіти,  чи любов?..
Навесні троянди заквітують знов.
Світ навкруг збентежать ароматом дивним
Знов  повернуть в серце почуття чарівні.
 @