субота, 17 листопада 2018 р.


Посивіли раптом, ніби я і ти...
Пелюстки тендітні в задумі стулили,
Донизу голівки сиві опустили.
Разом поєднались холод і краса
У пелюстках ніжних - дивні чудеса.
Це  для кого осінь  їх  розмалювала ?
Може щось природа нафантазувала?
А чи на морозі хтось покинув квіти?-
З болем розлетілись почуття, як вітер.
Квіточки  маленькі - ніжні і тендітні
Марять ясним сонцем, літнім днем погідним.
Від морозу квіти плачуть за теплом
Осінь на прощання  махнула крилом.
В інеї троянди - це незвичне диво -
Дивляться печально…Але ж як красиво!
Холод поморозив квіти,  чи любов?..
Навесні троянди заквітують знов.
Світ навкруг збентежать ароматом дивним
Знов  повернуть в серце почуття чарівні.
 @

середа, 14 листопада 2018 р.


Ходить  Осінь вулицями Львова,
Чарівна, вродлива,  загадкова.
В капелюшку  з ніжного серпанку
Завітала в місто спозаранку.
У кавярень вікна заглядає,
В жовті шарфи клени одягає
В Стрийськім парку.
І мандрує далі
Десь на Кайзервальд в старім трамваї.
Де проходить- музика лунає,
Затишок і спокій  навіває,
То кружляє в вальсі листопаду
В   різнокольоровім маскараді.
Щедро обдаровує коханням,
Осипа багрянцем жовта пані…
І звучить мелодія любові
Скрізь, де ходить Осінь в місті Львові.
©

середа, 24 жовтня 2018 р.


Дощить…Ну, ще б! Надворі, звісно,осінь!
Вже Листопад  поглипує у двері ,
Чекає несміливо, що запросять
Його, нарешті,   в гості до оселі.
Щечасом  падолист кружляє в танці,
Неначе знак, що все в житті минає.
І, одягнувши золоті сап’янці,
Поволі Жовтень місце уступає.
Іде наступний,  вітром завиває,
Вночі лякає сивим морозцем,
Довкола сірі фарби розкидає.
Між них гуляє мокрий сніг з дощем.
Земля і небо у одному тоні.
У спогад канув золотий розмай.
Стоїть самотньо  Осінь на пероні,
Чекає поїзд у далекий край.
 ©






понеділок, 22 жовтня 2018 р.



Сьогодні львівська осінь з кави,
А вчора була з шоколаду.
Хитрунка! Дивиться ласкаво
І посміхається так радо.     
Мандрує містом у трамваї,
Казки розповідає левам,
Відпочиває у кавярні.
А потім, наче королева,
До гаю в золотій короні
Іде гуляти гонорово.
На ратуші у дзвони дзвонить
Пустунка- осінь в місті Львові.
                               ©


неділя, 21 жовтня 2018 р.

Тепло останнє сонце віддає 
Гарячим квітам осені сумної.
То з кленом золотистим заграє,
А то із пожовтілою вербою,
Що опустила віти до води 
Й собі із літа в осінь заглядає.
Спішить нагрітись, йдуть, бо, холоди,
Не за горою Листопад чекає.
На вітрі ще мереживом летять
Тоненькі нитки бабиного літа.
Втомився Жовтень листя фарбувать, 
На гойдалці вмостився відпочити. 

неділя, 14 жовтня 2018 р.


Відкривають завісу в вічність
Пожовтілі  старенькі фото
В них- історія, в них- магічність,
Мить життя і застигла скорбота.
Фото-спомин із літ минулих,
Давній вісник, пожовкле диво.
Рідні очі із них всміхнулись-
Тут, на фото,  вони щасливі.
Подаровані для коханих,
 Щоб в розлуці не забували,
Навіть жовті від часу плями
Милий образ не зруйнували.
Відблиск щастя, родинний спомин,
Образ часу, мов промінь сонця-
На сторінках старих альбомів
У минуле мале віконце.
©



четвер, 11 жовтня 2018 р.


Я  так люблю у час пянкий ранковий,
Як світ  довкіл туманами чарує,
Горнятко кави з присмаком любові
Й корицею.
Так солодко смакує
Духмяна чорна кава.
Заглядає
Крізь шибу тепла Осінь у хатину
І звабою лоскоче,
Ніби хоче
Й собі прийти на кавову гостину.
Ще  квітів пізніх запах розсипає
І шоколаду вабить гіркотою.
А ранок в подарунок посилає
Горнятко кави, випите з тобою.
©