І знов гроза, як відгомін життя.  

То день, то ніч, то сонце, то дощить,

На друзки розбиває почуття.

У пам’яті лише маленька мить       

Як післясмак усього, що булО.

І світ увесь в сльозині розтає.

Намріяне  краплинами стекло,

Залишилось  моє, та не твоє.

Життя- театр, актори в ньому ми.

У кутику душі сховаєм біль.   

 А доля зрежисує хто й куди.

Зіграли драму, далі-водевіль.

Нова вистава. В неї свій мотив

Відлунює багатозвуччям струн.

Напишуть танець чи речитатив

Овації, що зірвані з трибун.