-Учора ще літо було.
Ще ніжились квіти останні в незоранім полі.
Ще сонечко щедро усім посилало тепло.
Ще з неба на землю щоніч осипалися зорі.
- А що буде завтра?
-Вже вересень завтра прийде.
І буде у танці веселому вітер кружляти.
Пожовклі листочки із дерева спритно
зірве-
Природи каприз. А чого ще від неї чекати?
-А що буде далі?
-А далі усе холодніш…
І сиві тумани пелЕною землю укриють.
Замовкнуть птахи, зачастіють холодні дощі,
У шубах із інею голі дерева замріють.
-А потім?.. Із небом?
З дощами? Що з нами буде?
Чи буде нам лагідно сонечко й далі сіяти?
-А далі… А далі зима-чарівниця прийде
І буде із торби біленький сніжок розсипати.
А потім за нею- весна… і , художник немов,
Махне олівцем- і в зелено усе зафарбує.
І сонечко знову всміхнеться до мене в вікно,
І усмішку ніжну я радо тобі подарую.
