Дарунки по собі мені лишають.
Своїх років ніяк не осягну.
Старіть мені душа не
дозволяє.
До віку все ніяк не звикну я,
Бо іноді його не відчуваю:
Ще десь у серці й досі
молода-
часом у снах, як
дівчинка, літаю.
Мій вік навчив не плакать, не кричать
А роки - що прощає розумніший,
І досвід- як у горі виживати-
Навчили щоб не тліти, а горіти.
Як птахи в далину летять роки,
А я ще всіх пісень не доспівала,
Ще не сходила всі свої стежки,
Недолюбила ще… не все сказала.
З любов’ю по житті завжди іду
Жити і вірити вона
допомагає.
«Спиніться , роки! »,- голосно кричу,
Та, шкода, час назад не повертає.
Немає коментарів:
Дописати коментар