Милуватися древнім містом,

Наодинці бродити Львовом

Під мелодію урочисту

Так люблю у пору чудову.

Коли вечір , як колискова,

Сяє зорями в небі чистім-

У довершеності казковій

Віднаходити  дивовижне.

Он  Діана, що два століття

До Нептуна мандрує в гості,

Ще Адоніс… І Амфітріта…

Та зійтися усім непросто.

Вир фонтанів злітає вгору

У краплин кольоровім танці,

Загадково сміються зорі,

Одягнувши злоті сап'янці.

Поміж фресок старих на стінах

Скрізь історія заховалась,

В них- одвічна титанів сила,

Їм Свобода завжди всміхалась.

Біля Ратуші на сторожі

Леви-велетні завмирають.

Усміхаються перехожі,

Звуки дзвонів у вись злітають.

Час минає тут непомітно,

В місті-красені  сивочолім.

Так чудово в пору вечірню

Наодинці бродити Львовом.