Наснилось дитинство

                           Дитинство знов наснилося мені,

                           (Хоч років чималенько вже минуло)

                           Батьківська хата, мама у вікні-

                           Все, як колись, нічого не забула.

                           В саду чебрець з ромашкою цвіте,

                           П’янить-чарує запах матіоли,

                           Самотня стежечка кудись веде,

                           Якою не ступати вже ніколи.

                           Вона- у казку, в той чарівний  світ,

                           Який у снах то плаче, то сміється,

                           Де медом пахне яблуневий цвіт

                           І спогад той метеликом несеться.

                           За ним  рокИ лелеками летять,

                           Думки назад усе частіш вертають

                           Туди, де срібні роси й зорі сплять

                           Над золотим моїм дитинства краєм.