Нам завжди чогось не вистачає:

Літом- сонця, восени- тепла,

То  зима вже не така буває-

Он, весна у лютому прийшла.

То дощу буває забагато,

То задовго влітку була  спека,

Поміж буднів захотіли свята,

Чи від клопотів втекти далеко.

Часом ласки  нам не вистачає

Доброти, чи спокою у домі,

Хоч на помилках життя навчає,

Та  повторюєм  помилки  знову.

Часто все не так, як би хотілось…

Дощ не так вже по  вікні  стікає,

Що собі бажали- не здійснилось,

На путі не тих людей  стрічаєм.

Все не так! Усі своє несемо:

Долю не самі  ми обираєм.

Ніби, як і треба,  всі живемо,

Та завжди чогось не вистачає.